ЄврАзЕС необхідна уніфікована система оподаткування

До кінця року має вступити в силу новий механізм адміністрування непрямих податків в рамках Митного союзу (МС). Експерти побоюються, що це викличе нову хвилю економічних та адміністративних спорів Формально договір про ТЗ увазі створення наднаціональної системи непрямого оподаткування за зразком Євросоюзу, однак реально до повної гармонізації податкового законодавства Росії, Білорусі та Казахстану, а також Киргизстану і Таджикистану, готових в перспективі приєднатися до ТЗ, ще дуже далеко. Більше того, можуть виникнути серйозні проблеми, коли повноваження щодо справляння непрямих податків повністю перейдуть від митних органів до податкових. До такого висновку прийшли учасники Європейсько-Азіатського правового форуму, що відбувся в Єкатеринбурзі.

Ads

Зокрема, тільки в трьох з п'яти держав ЄврАзЕС практикується поділ податків на прямі і непрямі, причому якщо в Росії під категорію непрямих потрапляють лише ПДВ і акцизний збір, то в Таджикистані, Киргизстані та Білорусі такими визнаються ще й податки з роздрібних продажів, а в Казахстані встановлений рентний податок на експорт, який стягується з сирої нафти, газоконденсату, вугілля з урахуванням світових цін на ці природні ресурси.

Угода від 25 січня 2008 року регламентує, що ставки непрямих податків на імпорт у межах МС не повинні перевищувати ставки, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва. Однак сильний розкид ставок – від 20 до 12 відсотків – серйозно позначається на ціні продукції. Щоб знизити податковий тягар, бізнесмени змушені доставляти свої вантажі до кінцевої точки химерними маршрутами, образно кажучи, з Москви в Караганду через Владивосток. Нерідкі сьогодні і випадки дискримінаційного оподаткування з метою захисту національного ринку. Наприклад, у Білорусі цукор обкладається ПДВ за підвищеною ставкою 24 відсотки, тоді як стандартна – 18 відсотків.

Крім того, є суттєві розбіжності у трактуванні термінів "платник податків ПДВ" і "податковий агент", у встановленні спеціальних податкових режимів, у принципах постановки на облік та методах розрахунку податкового вирахування. Наприклад, в Казахстані та Киргизстані компанії, що не мають філій і постійних представництв в державі імпорту, платниками ПДВ не є, в цих країнах підставою для реєстрації фірми в якості податкового резидента виступає досягнення певних обсягів виручки, тоді як у Росії та Білорусі діє загальний режим постановки на податковий облік. Також розрізняються терміни відшкодування ПДВ: якщо в РФ це 180 днів від дня підписання акта перевірки податковою службою, то в Республіці Таджикистан – 120, а в Республіці Білорусь – 60. Крім того, в Білорусі поряд з уніфікованим набором документів на відшкодування ПДВ необхідно пред'явити свідоцтво про приміщення товару під митний режим, в ряді інших країн потрібно вантажна декларація не тільки країни імпорту, але й експорту.

Не врегульовані до кінця і питання переміщення товарів і послуг між головною організацією та філією, розташованим в іншій державі ТЗ. З точки зору цивільного законодавства вони є однією юридичною особою, але з позиції Податкового кодексу філія – самостійний платник податків. Чи виникає в цьому випадку, експорт? Якщо так, то цей факт потрібно підтверджувати контрактом, проте власникам компаній здається абсурдним укладати договори зі своїми ж представництвами. А при відсутності цього документа претендувати на відшкодування ПДВ неможливо.

Щоб уникнути таких економічних непорозумінь, учасники конгресу запропонували розробити та затвердити перелік робіт, які будуть оподатковуватися за нульовою ставкою або взагалі звільнятися від ПДВ у межах ЄврАзЕС, а також порядок компенсації збитків у випадках подвійного оподаткування. Швидше за все, до пільгового списку увійдуть: торгівля цінними паперами, банківські операції, оборот валюти, реалізація соціально значущих товарів і послуг. Сплата ПДВ передбачається за місцем призначення: у тій країні, де надається послуга або куди поставляється товар.