Витрати на освіту ІП: оптимальний облік

Податкове законодавство дозволяє громадянам нашої країни зменшити «подарунок» бюджету у вигляді ПДФО за рахунок витрат на своє навчання. Незважаючи на те що розмір соціальних відрахувань аж ніяк не безмежний, у індивідуальних підприємців є непогана можливість обійти ці ліміти Рятувати реальний сектор економіки від фінансової кризи уряд нашої країни вирішив податковими пільгами. Відповідні законопроекти практично в авральному режимі проходять через Держдуму. Однак про всі зміни мало знати – ними потрібно ще вміти грамотно скористатися. Саме тому в даний час послуги компаній, які займаються перепідготовкою кадрів, більш ніж затребувані. Напевно, практично будь-яка держава зацікавлена в тому, щоб її громадяни були не тільки письменні, а й постійно підвищували свою кваліфікацію. Адже на бездарам країна далеко не заїде, що вже там говорити про подвоєння ВВП. Росія в цьому плані не виняток. Податкове законодавство дозволяє нашим співвітчизникам зменшити базу по ПДФО, скориставшись правом на соціальний відрахування у зв'язку з отриманням основного або додаткового освіти.

Ads
У межах норм

Перелік соціальних податкових відрахувань, так само як і порядок їх надання, закріплений положеннями статті 219 Податкового кодексу. Практично всі вони нормовані, за винятком хіба що відрахування по дорогих видів лікування: він надається у сумі фактично вироблених витрат без будь-яких обмежень.

Отже, згідно з пунктом 2 статті 219 Податкового кодексу в розмірі фактичних витрат, але в сукупності не більше 120 тисяч рублів у податковому періоді платникам податків надаються такі відрахування:

  • в сумі, сплаченої за своє навчання в освітніх установах, які мають відповідну ліцензію або інший документ, що підтверджує їх статус;
  • у розмірі витрат на лікування (включаючи лікарські препарати) в медустановах РФ, які мають належної ліцензією, як особисто себе, так і своєї другої половини, батьків, а також дітей у віці до 18 років. Тут же враховуються суми сплачених страхових внесків за договорами добровільного особистого страхування, які передбачають оплату виключно послуг з лікування;
  • в сумі сплачених пенсійних внесків за договорами недержавного пенсійного забезпечення. Відрахування також надається по перерахованих сум додаткових страхових внесків на накопичувальну частину пенсії.

Виходить, при наявності в одному податковому періоді кількох або всіх з перерахованих видів витрат доведеться вибирати, які з них і в яких сумах враховувати в межах 120 тисяч рублів за рік.

Навчання персоналу

Варто відзначити, що до набрання чинності Законом від 22 липня 2008 р. № 158-ФЗ (далі – Закон № 158-ФЗ) з-під оподаткування ПДФО були виведені лише суми, що виплачуються організаціями та (або) фізичними особами дітям-сиротам у віці до 24 років на навчання в освітніх установах. З 1 січня 2009 року ситуація значно змінилася. Тепер плата за навчання працівника за основним і додаткових загальноосвітніх та професійних освітніх програм, за його професійну підготовку та перепідготовку не підпадає під ПДФО. Правда, відповідно до пункту 21 статті 217 Податкового кодексу для звільнення від цього податку необхідно, щоб освітній заклад, у якому працівник проходить курс навчання, мало ліцензію або, якщо заклад іноземне, відповідний статус.

Витрати на навчання можна включити до складу витрат з податку на прибуток (подп. 23 п. 1 ст. 264 НК). Природно, без обмежень тут не обійшлося. Умови, які необхідно для цього виконати, перераховані у пункті 3 статті 264 Кодексу. Так, крім того, що договір на навчання повинен бути укладений з освітньою установою, яка має ліцензію або відповідний статус, учнем може виступати лише співробітник, зв'язаний по руках і ногах зі своїм роботодавцем трудовим договором. Проте не варто «писати пропало», якщо такої не укладено. Компанія може включити до складу витрат свої витрати на навчання громадянина, що називається, авансом. Просто він повинен клятвено пообіцяти не пізніше трьох місяців після закінчення «курсу молодого бійця» вступити зі своїм «спонсором» в трудові відносини, і більше того – відпрацювати на нього не менше року. Якщо вже учень не виконає взяті на себе зобов'язання, то організації, як не крути, доведеться включити суми, сплачені за його навчання, в доходи. У будь-якому разі документи, що підтверджують ці витрати, необхідно зберігати протягом усього терміну дії договору навчання і одного року роботи фізособи, але не менше чотирьох років.

Зверніть увагу, що завдяки Закону № 158-ФЗ відпала необхідність спеціально доводити податківцям, що програма навчання сприяє підвищенню кваліфікації та більш ефективному використанню підготовлюваного (перепідготовляють) фахівця в цій організації. Також з Податкового кодексу зникло положення, яке забороняло враховувати в складі витрат оплату навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працівників при отриманні ними відповідної освіти. Крім того, «освітні» платежі, якщо вони враховані при оподаткуванні прибутку, тепер не включаються і в базу по ЕСН (подп. 16 п. 1 ст. 238 НК). Біда в тому, що індивідуальні підприємці не є платниками податку на прибуток, а тому таким способом зменшити свої зобов'язання по ЕСН вони не можуть.

Професійний підхід

Сплативши власну навчання, індивідуальний підприємець, як і звичайний громадянин, вправі скористатися соціальним вирахуванням. Простіше кажучи, він може зменшити отриманий дохід на суми, вкладені в освіту, і відповідно направити до бюджету меншу суму податку. Тут варто врахувати, що відрахування надається тільки щодо отриманих коштів, які обкладаються ПДФО за ставкою 13 відсотків. Іншими словами, якщо ІП працює в рамках якого-небудь спецрежиму, наприклад, ССО або ЕНВД, то про соціальне вирахування на навчання він може і не мріяти. Адже при подібному розкладі він взагалі не платить ПДФО і «вичитати» ніби як нема з чого.

Звичайно, саме по собі те, що індивідуальний підприємець може відобразити у декларації з ПДФО величину податкового вирахування на навчання, вже радує. Однак, як ми вже з'ясували, даний вирахування має обмеження по сумі, в яку ще якось треба «укласти» витрати на лікування і на добровільне пенсійне страхування. До того ж витрати на перепідготовку непогано б ще врахувати при розрахунку ЕСН за себе любимого. Погодьтеся, є над чим подумати.

Щоб зрозуміти, чи є у індивідуальних підприємців альтернатива, для початку звернемося до положень статті 221 Податкового кодексу. Підпункт 1 даної норми свідчить, що ІП мають право на професійний податкове вирахування «у сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів». У свою чергу, об'єктом обкладення ЕСН для ІП згідно з пунктом 2 статті 236 Кодексу визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.

Як бачимо, порядок визначення податкової бази в обох випадках практично аналогічний. Це наштовхує на думку, чому б не забути про соціальний відрахування на навчання і не скористатися професійним? Судячи з арбітражної практики, можна зробити висновок, що даний підхід цілком має право на існування. Приклад тому – постанова ФАС Північно-Західного округу від 6 жовтня 2008 р. № А42-2678/2006. З матеріалів справи випливає, що в ході перевірки податківці «спіймали» підприємницю на неправомірному зменшенні бази, що обкладається ПДФО і ЕСН: вона включила до складу професійних податкових вирахувань витрати на оплату свого навчання на курсах за програмою додаткової освіти. Ці витрати, на думку інспекції, безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю та отриманням доходу. Крім того, представники ИФНС порахували, що у відповідності зі статтею 219 Податкового кодексу спірні витрати можуть бути віднесені до соціальних податковим відрахуванням.

Судді позицію ревізорів не розділили. Вони встановили, що на момент надання послуг освітній заклад мало необхідну ліцензію, і курси були оплачені. При цьому служителі Феміди звернули увагу ще на одну важливу деталь: бізнесвумен не має економічної освіти та на курси пішла якраз для того, щоб придбати спеціальні знання в області бухгалтерського обліку. Цілком очевидно, що мета, яку переслідувала підприємниця в даному випадку, одна: новий «багаж» повинен їй допомогти більш ефективно здійснювати підприємницьку діяльність. При цьому посилання податківців на необхідність врахування спірних витрат у складі соціальних податкових вирахувань судді визнали непрацездатною. Відповідно до положень статті 219 Кодексу в складі соціальних податкових вирахувань підлягають обліку витрати, не пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Таким чином, якщо отримання нових знань необхідно ІП для більш результативної роботи, то витрати на навчання можна «списати» на професійний податкове вирахування і на абсолютно законних підставах врахувати при розрахунку ЕСН.

На замітку

Рішення Вищого Арбітражного Суду від 6 серпня 2008 р. № 7696/08 практично розв'язало індивідуальним підприємцем руки. Його суть зводиться до того, що ІП зовсім не повинні представляти податківцям документи, що підтверджують витрати, для отримання професійного вирахування з ПДФО. Судді визнали, що платники податків мають право одержати відрахування в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів (ст. 221 НК). При цьому положення Податкового кодексу, на думку вищих арбітрів, не встановлюють обов'язок надавати документи разом з декларацією з ПДФО і право податкового органу їх повернути в ході камеральної перевірки.

Однак на ділі скористатися даними благом практично нереально. Наївно думати, що податківці на місцях несподівано почнуть вірити підприємцям на слово. Тому у випадку з витратами, пов'язаними з підвищенням власної кваліфікації, все-таки рекомендуємо запастися необхідними супровідними документами, щоб зайвий раз не сваритися з інспекторами і не давати їм перенаправити витрати на соціальний відрахування.