Проведення виїзної податкової перевірки на території інспекції

Податковий Кодекс РФ передбачає два види податкових перевірок: виїзні та камеральні. Іноді з якихось причин, зрозумілим тільки податковому органу, останні намагаються провести податкову перевірку в самій інспекції. Правомірність такого підходу розглянута в Постанові ФАС Східно-Сибірського округу від 16 січня 2004 р. Справа N А19-2940/03-15-Ф02-4964/03-С1

Ads

Податковий Кодекс РФ передбачає два види податкових перевірок: виїзні та камеральні. Іноді з якихось причин, зрозумілим тільки податковому органу, останні намагаються провести податкову перевірку в самій інспекції. Правомірність такого підходу розглянута в Постанові ФАС Східно-Сибірського округу від 16 січня 2004 р. Справа N А19-2940/03-15-Ф02-4964/03-С1

"З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією проведено виїзну податкова перевірка суспільства з питання дотримання податкового законодавства за період з 1 січня 1999 року по 31 грудня 2001 року.

За результатами перевірки складено акт N 01/4-27-481 від 28 листопада 2002 року.

Товариством на підставі пункту 5 статті 100 Податкового кодексу Російської Федерації 15 грудня 2002 представлені заперечення за актом виїзний податкової перевірки. Факт подання заперечень на акт виїзної податкової перевірки податковим органом не заперечується.

На підставі матеріалів перевірки, без урахування заперечень платника податків податковим органом винесено рішення N 1/4-27-481 про залучення суспільства до податкової відповідальності за пунктом 1 статті 122 Податкового кодексу Російської Федерації за несплату податку на майно, за пунктом 2 статті 119 – за неподання декларацій з податку на майно та за пунктом 1 статті 126 – за неподання бухгалтерської звітності.

Товариство, не погодившись з названим рішенням, звернулося до арбітражного суду з заявою про визнання його недійсним.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд виходив з того, що податковим органом порушено порядок проведення виїзної податкової перевірки та винесення рішення за її результатами.

В порушення вимог статті 89 Податкового кодексу Російської Федерації виїзна податкова перевірка щодо суспільства проведена в приміщенні податкового органу.

З матеріалів справи видно, що перевірка здійснювалася шляхом дослідження представлених раніше платником податків податкових декларацій з податку на майно та бухгалтерських балансів.

Доводи податкового органу про те, що порушення, в результаті яких був донараховано податок на майно, були виявлені перевіряючим на підставі бухгалтерських балансів підприємства, так як інших документів перевіряючому представлено не було, судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення виїмки документів відповідно до пункту 2 статті 93 Податкового кодексу Російської Федерації, що є необхідним для проведення виїзної податкової перевірки в разі відмови платника податків надати документи.

Відповідно до пункту 1 статті 101 Податкового кодексу Російської Федерації у разі подання платником податків письмових пояснень чи заперечень за актом податкової перевірки матеріали перевірки розглядаються у присутності посадових осіб організації-платника податків або індивідуального підприємця або їх представників. Про час і місце розгляду матеріалів перевірки податковий орган повідомляє платника податків завчасно. Якщо платник податку, не дивлячись на повідомлення, не з'явився, то матеріали перевірки, включаючи представлені платником податку заперечення, пояснення, інші документи і матеріали, розглядаються в його відсутність.

Оспорюване рішення прийнято податковим органом без повідомлення платника податків про час і місце розгляду матеріалів податкової перевірки, без розгляду заперечень платника податків. Крім того, в тексті рішення податкової інспекції зазначено на неподання платником податків заперечень на акт виїзної податкової перевірки, що не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до пункту 3 статті 101 Податкового кодексу Російської Федерації в рішенні про притягнення платника податків до відповідальності за вчинення податкового правопорушення викладаються обставини скоєного платником податків податкового правопорушення, як вони встановлені проведеною перевіркою, документи та інші відомості, які підтверджують зазначені обставини, доводи, наведені платником податків у свій захист, і результати перевірки цих доводів, рішення про притягнення платника податків до відповідальності за конкретні податкові правопорушення із зазначенням статей цього Кодексу, які передбачають дані правопорушення і вживані заходи відповідальності.

На порушення зазначеної норми права в оспорюваному рішенні податкової інспекції не викладені обставини скоєного платником податків податкового правопорушення, не вказані документи та інші відомості, що підтверджують зазначені обставини, не викладені доводи, наведені платником податку на свій захист, і результати перевірки цих доводів.

Згідно з пунктом 6 статті 101 Податкового кодексу Російської Федерації недотримання посадовими особами податкових органів вимог цієї статті може бути підставою для скасування рішення податкового органу вищестоящим податковим органом чи судом.

Таким чином, оцінюючи в сукупності порушення вимог Податкового кодексу Російської Федерації, допущені податковою інспекцією при проведенні виїзної податкової перевірки і винесенні оспорюваного рішення, суд обгрунтовано визнав його недійсним.

За таких обставин у Федерального арбітражного суду Східно-Сибірського округу відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів, прийнятих за цим суперечки "

Висновки:

Як видно з Постанови, суд визнав незаконним проведення виїзної податкової перевірки поза територією платника податків. Тим не менше, суд визнав недійсним Рішення податкового органу за сукупністю. Це пов'язано з тим, що в пункті 6 статті 101 НК РФ вказується лише на можливість визнання акта. На це також вказує пункт 30 Постанови Пленуму ВАС РФ від 28 лютого 2001 р. № 5, де зазначається, що за змістом пункту 6 статті 101 НК РФ порушення посадовою особою податкового органу вимог цієї статті не тягне безумовного визнання судом відповідного рішення податкового органу недійсним.

Якщо платник податку вирішить оскаржувати рішення тільки по підставі проведення перевірки в приміщенні інспекції, то можна запропонувати наступні додатковий аргумент. При здійсненні податкового контролю не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення інформації про платника податків (платника збору, податковому агента), отриманої в порушення положень НК РФ (пункт 4 статті 82 НК РФ).

Тим не менш, припустити результат такого розгляду достатньо складно, так як в даному випадку платнику податків буде досить складно довести, як саме були порушені його права, якщо перевірка проводилася у приміщенні податкового органу.