Правило про нормування відрахування ПДВ

Чи може організація в повному обсязі прийняти до відрахування суму ПДВ за витратами, нормованим з метою оподаткування прибутку, але не відносяться до витрат на відрядження і представницьким витратам? З контексту випливає …

Ads

Платник податків має право зменшити загальну суму ПДВ, обчислену відповідно до статті 166 Податкового кодексу, на встановлені статтею 171 Кодексу податкові відрахування (п. 1 ст. 171 НК). Відрахуванням підлягають суми ПДВ, сплачені платниками податків стосовно товарів (робіт, послуг), що здобувається для здійснення операцій, які обкладаються податком на додану вартість (п. 2 ст. 71 НК).

Відповідно до пункту 7 статті 171 Податкового кодексу до відрахування можна прийняти суми ПДВ, сплачені за видатками на відрядження і представницьким витратам. Причому в цьому ж пункті (абз. 2) є доповнення: якщо для цілей оподаткування витрати приймаються до обліку за нормативами, то суми ПДВ за такими видатками підлягають вирахуванню в розмірі, відповідному зазначеним нормам.

Відзначимо, що з метою оподаткування з усіх витрат на відрядження нормуються лише добові (подп. 12 п. 1 ст. 264 НК, постанова Уряду РФ від 8 лютого 2002 р. № 93).

У відношенні представницьких витрат платник податку має право на відрахування «вхідного» ПДВ тільки в розмірі, відповідному нормативу представницьких витрат, встановленому пунктом 2 статті 264 Податкового кодексу. А саме: у сумі, що не перевищує 4 відсотки від витрат платника податку на оплату праці за цей звітний (податковий) період.

Межі розповсюдження

Якщо дотримуватися буквальному прочитанню правила, встановленого абзацом 2 пункту 7 статті 171 Податкового кодексу, то податкове вирахування в межах норм поширюється тільки на представницькі і відрядні витрати. Але чи можна вищезазначене положення віднести до всіх інших витрат, нормованих за правилами глави 25 Податкового кодексу? Офіційні органи позитивно відповідають на це питання.

Наприклад, згідно з листом Мінфіну від 9 квітня 2008 р. № 03-07-11/134, до таких витрат належать рекламні (за винятком перерахованих в абз. 2-4 п. 4 ст. 264 НК) (див. також листи Мінфіну від 11 листопада 2004 № 03-04-11/201, УМНС від 4 березня 2004 р. № 24-11/14934).

Також підлягає відрахування ПДВ по нормованих технологічним втрат товарів при їх виробництві (транспортування) (подп. 3 п. 7 ст. 254 НК). Наприклад, стосовно такого товару, як електроенергія, організація – продавець електроенергії – сама повинна розробити і затвердити форми документів, що підтверджують зазначені «навантажувальні» втрати для споживачів енергії, керуючись при цьому статтею 9 Закону

від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік». Такі документи будуть підставою для прийняття втрат з метою оподаткування прибутку і, відповідно, відрахування ПДВ (лист Мінфіну від 11 січня 2008 р. № 03-07-11/02).

Правила пункту 7 статті 171 Податкового кодексу діють і щодо втрат від недостачі (псування) при зберіганні і транспортуванні матеріально-виробничих запасів у межах норм природних втрат (подп. 2 п. 7 ст. 254 НК). Відповідно до статті 7 Закону від 6 червня 2005 р. № 58-ФЗ «Про внесення змін до частини другу Податкового кодексу Російської Федерації і деякі інші законодавчі акти Російської Федерації про податки і збори» дозволено надалі до затвердження норм природних втрат у порядку, встановленому підпунктом 2 пункту 7 статті 254 Кодексу (див. постанову Уряду РФ від 12 листопада 2002 р. № 814 «Про порядок затвердження норм природного убутку при зберіганні і транспортуванні матеріально-виробничих запасів»), застосовувати норми природного убутку, затверджені раніше відповідними федеральними органами виконавчої влади.

Враховуючи, що для більшості галузей норми природного убутку урядом

не затверджені, зазначені суми ПДВ можуть бути прийняті до відрахування тільки після їх затвердження на законодавчому рівні (див. листи Мінфіну від 12 жовтня 2006 р. № 03-04-11/193, від 15 серпня 2006 р. № 03-03-04 / 1 / 628).

Думка суддів

Судді при розгляді справ з даного питання беруть як сторону платника податків, так і сторону податкових органів. Причому арбітри московського округу схиляються більше до того, щоб ПДВ за нормованим з метою оподаткування прибутку витрат, не тільки на відрядження і представницьким, приймався до відрахування строго в межах, установлених пунктом 7 статті 171 Кодексу.

Так, ФАС Московського округу в постанові від 27 травня 2005 р. № КА-А40/4502-05 зробив обгрунтований висновок про те, що організація має право зменшити загальну суму ПДВ на відрахування, оскільки її витрати на рекламу (витрати на придбання призів, вручаються переможцям) не перевищують норматив в розмірі 1 відсотка виручки (абз. 5 п. 4 ст. 264 НК) (див. також постанови ФАС Московського округу від 10 січня 2007 р. № КА-А41/12981-06, від 30 грудня 2005 р . № КА-А40/13021-05-П).

Слід мати на увазі, що обмеження, встановлене пунктом 4 статті 264 Податкового кодексу, за справедливим думку суддів, має застосовуватися з урахуванням норм міжнародного договору. І якщо останні включають без будь-яких обмежень витрати на рекламу до складу витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, то відрахування підлягають всі суми ПДВ, сплачені у зв'язку із здійсненням рекламних витрат (постанови ФАС Московського округу від 3 листопада 2005 р. № КА -А40/10907-05, від 15 березня 2005 р. № КА-А40/1512-05, від 29 липня 2003 р. № КА-А41/5030-03).

Наведемо приклад і більш імпонує платнику податків судового рішення, винесеного відносно недавно ФАС Поволзької округу (постанова від 22 січня 2008 р. № А55-5349/2007). Інспекцією зроблено висновок про те, що використані підприємцем види рекламної продукції не відносяться до витрат на рекламу, зазначеним в абзацах 2-4 пункту 4 статті 264 Податкового кодексу, у зв'язку з чим підприємець для цілей оподаткування міг врахувати їх тільки в розмірі, що не перевищує 1 відсотка виручки від реалізації. Тому підприємцем в порушення пункту 7 статті 171 Кодексу неправомірно були прийняті до відрахування суми ПДВ, сплачені ним у складі здійснених витрат. Суд встановив, що дійсно витрати по рекламній продукції, придбаної підприємцем, визнаються для цілей оподаткування у розмірі, що не перевищує 1 відсотка виручки від реалізації (абз. 5 п. 4 ст. 264 НК). Але при цьому арбітри уточнили, що дію пункту 7 статті 171 Податкового кодексу поширюється тільки на відрахування, пов'язані з витратами на відрядження, а не на рекламу. Тому платник податків правомірно прийняв до відрахування всю суму ПДВ за зазначеними вище рекламним витратам.