Позасудове оскарження ненормативних актів

З цього року вступили в силу поправки, внесені до Податкового кодексу і встановлюють новий порядок адміністративного оскарження ненормативних актів контролюючих органів. У деяких випадках дана процедура є обов'язковою стадією заперечування рішень інспекцій, що, на думку законодавця, повинно зменшити завантаженість судів та підвищити рівень внутрішньої відповідальності посадових осіб

Що оскаржувати?

Ні для кого не є новиною, що в ході проведення виїзних і камеральних перевірок посадові особи податкових органів найчастіше знаходять підстави для винесення несприятливих для платника актів, які тим чи іншим чином обтяжують і без того не легке життя підприємця. У деяких випадках постраждала організація вважає, що такі документи прийняті необгрунтовано, і для відновлення справедливості поспішає до суду.

Ads

При визначенні, який ненормативний акт контролюючого відомства (в контексті ст. 137 і 138 НК) має сенс оскаржувати, слід враховувати, що під такими паперами розуміються документи будь-якого найменування (вимоги, рішення, постанови тощо), підписані керівником (заступником керівника) інспекції та стосуються конкретного платника податків (п. 48 Постанови Пленуму ВАС від 28 лютого 2001 р. № 5).

Крім того, ці акти мають ще деякими ознаками. Зокрема, вони містять владні приписи, обов'язкові для виконання, мають односторонній характер і виносяться щодо якогось певної особи. При цьому їх дія вичерпується виконанням (наприклад, сплатою податків при отриманні такої вимоги). Разом з тим згідно з визначенням Конституційного суду від 4 грудня 2003 р. № 418-Про посада особи, яка підписала ненормативний акт податкового органу, для цілей його оскарження значення не має.

Крім документів, що пред'являються інспекцією, також можна оскаржувати і дії або бездіяльність працівників інспекції. У даному випадку суди при прийнятті до розгляду позовів виходять з того, що відповідачем щодо такого спору позивач вправі вказати як конкретна посадова особа податкового органу, так і сам податковий орган (п. 49 Постанови Пленуму ВАС від 28 лютого 2001 р. № 5).

Адміністративний порядок

Вітчизняним законодавством закріплені два способи оскарження ненормативних актів податкового органу, дій чи бездіяльності його посадових осіб. Перший передбачений пунктом 1 статті 139 Податкового кодексу – адміністративний порядок. Другий – врегульований Цивільним і Арбітражним процесуальними кодексами – судовий порядок.

При виборі адміністративного порядку скарга на акт контролюючого установи подається до вищестоящого податкового органу, на дії або бездіяльність її посадової особи вищій посадовій особі цього органу. З огляду на останню обставину, особливо звертає на себе увагу той факт, що питання про те, в які інстанції слід спрямовувати свої заперечення на поведінку керівника інспекції, не врегульовано.

Подача скарги в адміністративному порядку не виключає права на одночасну або подальшу подачу аналогічної скарги (заяви) до суду (п. 2 ст. 138 НК). Але застосування даної норми можливо не в будь-яких ситуаціях. Так, пунктом 5 статті 101.2 Податкового кодексу встановлюються певні винятки. Тобто рішення про притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення або рішення про відмову у притягненні до відповідальності може бути оскаржено в судовому порядку його тільки після його оскарження у вищестоящому податковому органі.

Порядок здійснення адміністративного оскарження не тільки регулюється статтями 139-141 Податкового кодексу, але також закріплений у Регламенті розгляду спорів у досудовому порядку, затвердженому наказом МНС від 17 серпня 2001 р. № БГ-3-14/290.

Крім того, наказом Мінфіну від 18 січня 2008 р. № 9Н затверджений адміністративний регламент ФНС, який надає платникам податків додаткові права, в тому числі:

  • вимагати дотримання податкового законодавства;
  • не виконувати неправомірні акти і вимоги;
  • вимагати відшкодування збитків у повному обсязі;
  • отримувати адреси та телефони вищестоящих податкових органів / посадових осіб, П.І.Б. посадової особи, чия дія / бездіяльність / рішення оскаржується (пункт 173 Регламенту).

Терміни

На ненормативні акти, які в обов'язковому порядку мають пройти процедуру досудового оскарження, подається скарга. Такими документами податкових органів є:

  • рішення про притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення;
  • рішення про відмову у притягненні до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

При цьому залежно від того, набрало зазначене рішення в силу чи ні, слід визначити, який папір направляти до податкового органу, а також строки оскарження. Так, на яке не набрало чинності рішення подається апеляційна скарга, на що вступило – проста.

Апеляційна скарга на не вступило в законну силу рішення згідно з пунктом 2 статті 139 і пункту 9 статті 101 Податкового кодексу подається протягом 10 днів з дня вручення особі (його представнику), щодо якої її було винесено. При цьому відповідне рішення має бути вручене не пізніше п'яти днів після її винесення.

Одним із способів передачі ненормативного акта є спрямування її поштою рекомендованим листом. У такому разі рішення вважається врученим через шість днів з дня його напрямку (лист Мінфіну від 2 червня 2008 р. № 03-02-08-12). У зв'язку з цим стає не зовсім зрозумілим, як тезу про п'ять днів співвідноситься з іншими нормами Податкового кодексу, що передбачають інший спосіб вручення, крім як «особисто в руки».

На що вступило в законну силу рішення, якщо воно не було оскаржено в апеляційному порядку (протягом десяти днів з дня отримання), подається скарга. Для неї термін подачі визначено в один рік з моменту винесення.

На інші акти податкових органів згідно з пунктом 2 статті 139 НК з того моменту, коли представники організації дізналися або повинні були дізнатися про те, що їхні права порушені, у фірми виникає право протягом трьох місяців подати скаргу до вищого органу або вищестоящому чиновнику.

Рекомендуємо до будь-якої скарзі прикладати максимальну кількість документів для обгрунтування своєї позиції.

За організацією, що подала скаргу у вищу інстанцію, до винесення відповідного рішення закріплюється право на її відкликання. Але в разі вчинення подібного дії можливість на повторне оспорювання з тих самих підстав у той самий податковий орган або того ж посадовій особі пропадає.

Розгляд скарги

Апеляційна скарга подається в який виніс рішення інспекцію, яка зобов'язана протягом трьох днів направити її з усіма матеріалами у вищестоящий податковий орган.

У свою чергу, за результатами розгляду ненормативного акта вищестоящий податковий орган має право за простою скарзі:

  • залишити скаргу без задоволення;
  • скасувати акт податкового органу;
  • скасувати рішення і припинити провадження у справі про податкове правопорушення;
  • змінити рішення чи винести нове.

За апеляційною скаргою:

  • залишити рішення податкового органу без зміни, а скаргу – без задоволення;
  • скасувати або змінити рішення податкового органу цілком або частково і прийняти у справі нове;
  • скасувати рішення податкового органу і припинити провадження у справі.

За підсумками розгляду скарги на дії або бездіяльність посадових осіб вищестоящий податковий орган має право винести рішення по суті.

Своє рішення за отриманою претензії вищестояща особа зобов'язана прийняти протягом місяця з дня її отримання. Даний термін може бути продовжений, але не більше ніж на 15 днів. Після чого особа, яка подала претензію, не пізніше трьох днів має бути поінформоване про результати розгляду.

Таким чином, максимальний період розгляду скарги вищестоящим податковим органом з моменту її подачі організацією до отримання остаточного рішення з урахуванням можливого продовження строків повинен становити не більше 52 днів.

Не варто забувати і про те, що виконання оскаржуваних актів та вчинення оскаржуваних дій можуть бути припинені вищим податковим органом за заявою платника (п. 3 ст. 138 НК).