Постійні різниці, постійні податкові активи і постійні податкові зобов'язання

Платники податку на прибуток (за винятком кредитних, страхових, бюджетних, некомерційних організацій та суб'єктів малого підприємництва) повинні керуватися ПБУ 18/02 «Облік розрахунків з податку на прибуток». Відповідно до цього Положення при визначенні фінансового результату використовуються дані бухгалтерського і податкового обліку. У зв'язку з цим неминуче виникають постійні, тимчасові різниці і постійні податкові зобов'язання Постійні різниці – це:

Ads

– Доходи (витрати), що формують бухгалтерський прибуток (збиток) і не беруть участі у формуванні податкової бази по податку на прибуток;

– Доходи (витрати), що формують податкову базу по податку на прибуток і не беруть участі у формуванні бухгалтерського прибутку (збитку).

Постійні різниці можуть призводити до підвищення чи до зниження оподатковуваного прибутку в порівнянні з бухгалтерською.

Постійні різниці бувають двох видів.

1 Доходи (витрати), які формують бухгалтерський прибуток (збиток) звітного періоду, але не враховуються при розрахунку оподатковуваного прибутку ні в поточному звітному, ні в наступних звітних періодах.

2 Доходи і витрати, які враховуються при визначенні податкової бази по податку на прибуток звітного періоду, але не визнаються для цілей бухгалтерського обліку доходами та витратами як звітного, так і наступних звітних періодів.

На основі постійних різниць розраховується показник постійного податкового зобов'язання або постійного податкового активу.

Постійне податкове зобов'язання – це сума податку на прибуток, яку необхідно "доплатити" до бюджету у зв'язку з тим, що частина витрат не може бути врахована для цілей оподаткування. Це збільшення податку на прибуток у звітному періоді в порівнянні з сумою податку, розрахованої виходячи з "бухгалтерської" прибутку.

Постійний податковий актив – це сума податку на прибуток, на який потрібно зменшити заборгованість бюджету з податку на прибуток у звітному періоді в порівнянні з сумою податку, яка розраховується виходячи з "бухгалтерської" прибули у зв'язку з тим, що частина доходів не враховується для цілей оподаткування .

Величина постійного податкового зобов'язання або активу (ПНА) розраховується за формулою:

ПНО (ПНА) = ПР ∙ З, де

ПНО – постійне податкове зобов'язання;

ПНА – постійний податковий актив;

ПР – постійні різниці;

С – ставка податку на прибуток.

Відраховані і оподатковувані тимчасові різниці, відстрочений податковий актив, відстрочене податкове зобов'язання

Тимчасові різниці виникають, коли моменти визнання витрат (доходів) у бухгалтерському та податковому обліку не збігаються. Тобто в бухгалтерському обліку суми визнаються в одному звітному періоді, а в податковому обліку – в іншому, зі зсувом у часі. Суми, які в бухгалтерському та податковому обліку визнаються в різні періоди, називаються тимчасовими різницями. Тимчасові різниці бувають двох видів:

1 тимчасова різниця – це доходи або витрати, які враховуються при формуванні "бухгалтерської" прибутку в поточному звітному періоді, а оподатковуваного прибутку – в наступних звітних періодах.

Тимчасові різниці виникають, якщо витрати в бухгалтерському обліку визнають раніше, ніж у податковому обліку, а доходи – пізніше. Такі ситуації можуть виникати, наприклад, якщо:

– Сума нарахованих витрат в бухгалтерському обліку більше, ніж у податковому обліку;

– Фірма, що використовує касовий метод, нарахувала витрати, але фактично їх не сплатила;

– Збиток минулого періоду не був використаний у цьому році і перенесений на майбутнє;

– У поточному році відбулася переплата податку на прибуток і вам повинні зарахувати її в рахунок майбутніх платежів.

Тимчасові різниці приводять до утворення відкладеного податкового активу – це позитивна різниця між реальним, поточним податком на прибуток і умовним витратою з податку, обчислених з балансового прибутку. Він показує, на скільки можна буде зменшити суму цього "умовного" податку у наступному за звітним або в наступних звітних періодах.

Відкладений актив представляє розраховується:

ВОНА = ВВР ∙ З, де

ВОНА – відкладений податковий актив;

ВВР – тимчасові різниці;

С – ставка податку на прибуток.

Організація визнає відкладені податкові активи у тому звітному періоді, коли виникають тимчасові різниці, якщо є ймовірність отримання в майбутньому оподатковуваного прибутку.

У міру зменшення або повного погашення тимчасових різниць сума відкладених податкових активів буде зменшуватися або повністю погашатися.

2 Оподатковувані тимчасові різниці приводять до збільшення сум податку на прибуток у наступних періодах. При цьому сума податку на прибуток, яку ви повинні будете "доплатити" у наступних періодах, називається відкладеним податковим зобов'язанням.

Оподатковувані тимчасові різниці виникають, якщо витрати в бухгалтерському обліку визнають пізніше, ніж у податковому обліку, а доходи – раніше. Це призводить до того, що у звітному періоді оподатковуваний прибуток виявляється менше бухгалтерській. Проте в наступних періодах ситуація зміниться і бухгалтерський прибуток стане менше податкової. Розбіжності між даними бухгалтерського та податкового обліку згідно з ПБО 18/02 називаються оподатковуваними тимчасовими різницями.

Оподатковувані тимчасові різниці можуть виникати, наприклад, якщо:

– Фірма, що використовує касовий метод, нарахувала виручку від реалізації, штрафні санкції за зобов'язаннями, але фактично гроші не отримала;

– Сума нарахованих витрат (наприклад, амортизації основних засобів) у бухгалтерському обліку менше, ніж у податковому;

– Фірма отримала відстрочку або розстрочку зі сплати податку на прибуток.

Відстрочене податкове зобов'язання – це негативна різниця між реальним поточним податком на прибуток і умовним витратою з податку, обчислених з балансового прибутку. Відкладене зобов'язання показує, наскільки потрібно буде збільшити суму цього "умовного" податку у наступному за звітним періоді (у наступних звітних періодах).

Відстрочене податкове зобов'язання визнається у тому звітному періоді, коли виникають оподатковувані тимчасові різниці, і розраховується за формулою:

ВОНО = НВР ∙ З, де

ВОНО – відстрочене податкове зобов'язання;

НВР – оподатковувані тимчасові різниці;

С – ставка податку на прибуток.

У міру зменшення або повного погашення оподатковуваних тимчасових різниць будуть поступово погашатися і відкладені податкові зобов'язання.