Податковий аналіз витрат на рекламу

Очевидно, що рекламні бюджети, які можуть собі дозволити компанії в період кризи, вже не настільки великі. Проте зводити їх до нуля навіть при зниженні купівельної спроможності громадян, щонайменше, недалекоглядно – навряд чи це дозволить бізнесу втриматися на плаву. Разом з тим, ухвалюючи рішення, які рекламні витрати стоїть «різати», а які залишити, необхідно враховувати і особливості їх оподаткування

Що таке реклама «і з чим її їдять»?

Під рекламою слід розуміти інформацію, яка може розповсюджуватися будь-яким способом, в будь-якій формі і з використанням будь-яких засобів. Головне, щоб вона була адресована невизначеному колу осіб та спрямована на привернення уваги до об'єкта рекламування, а також на формування або підтримання інтересу до нього і його просування на ринку. Таке визначення дане в статті 3 Закону від 13 березня 2006 року № 38-ФЗ «Про рекламу» (далі – Закон № 38-ФЗ).

Ads

У той же час, як і будь-яке інше правило, це теж має свої винятки. Приміром, рекламою не визнаються:

  • відомості, які продавець повинен повідомляти споживача згідно з вимогами Закону від 7 лютого 1992 року № 2300-1 «Про захист прав споживачів»;
  • довідково-інформаційні та аналітичні матеріали (огляди внутрішнього і зовнішнього ринків, результати наукових досліджень та випробувань), що не мають в якості основної мети просування товару на ринку і які не є соціальною рекламою;
  • вивіски і покажчики, що не містять відомостей рекламного характеру;
  • оголошення фізичних або юридичних осіб, не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності;
  • інформація про товар, його виробника, про імпортері або експортері, розміщена на товарі або його упаковці;
  • будь-які елементи оформлення товару, вміщені на товарі або його упаковці і не пов'язані з іншого товару;
  • згадки про товар, засобах його індивідуалізації, про виробника або продавця, які органічно інтегровані в твори науки, літератури чи мистецтва і самі по собі не є відомостями рекламного характеру.

Крім того, не вдасться віднести до рекламних витрат і витрати на створення інтернет-сайту, оскільки даний об'єкт віднесений Законом № 38-ФЗ до телекомунікаційних мереж (п. 2 ст. 28 Закону № 38-ФЗ). Такі витрати треба кваліфікувати або як витрати на створення програми, які враховуються у складі інших витрат (подп. 26 п. 1 ст. 264 НК, лист УФНС по м. Москві від 17 січня 2007 р. № 20-12/004121); або , якщо інтернет-сайт відповідає ознакам нематеріального активу, їх потрібно списувати шляхом нарахування амортизації (п. 3 ст. 257 НК).

А от витрати на розміщення своєї реклами на чужому сайті цілком можуть бути визнані рекламними. Про це столичні податківці говорили ще в листі УФНС по м. Москві від 16 березня 2006 року № 18-11/3/20842.

Не можуть розцінюватися як рекламні витрати і витрати на виготовлення поштових конвертів, призначених для ведення ділового листування з партнерами і містять інформацію рекламного характеру. Крім того, не включається до їх складу вартість виготовлення візиток для співробітників, на яких зображено логотип організації. Представники головного фінансового відомства вважають, що подібна інформація не відповідає поняттю «реклама», оскільки призначена для конкретних осіб (лист Мінфіну від 29 листопада 2006 р. № 03-03-04/1/801).

Зменшуємо прибуток: за фактом або нормативу?

Податкове законодавство надає організаціям та індивідуальним підприємцям право включати до складу інших витрат витрати на рекламу виготовляються і реалізуються товарів, діяльності платника податку, його товарного знака і знака обслуговування, включаючи участь у виставках і ярмарках (подп. 28 п. 1 ст. 264 НК).

Всі рекламні витрати, які можуть бути враховані при розрахунку податку на прибуток, діляться на нормовані і ненормовані.

Ненормовані витрати зменшують оподатковуваний прибуток у повному обсязі. До них відносяться витрати (п. 4 ст. 264 НК):

  • на рекламні заходи через ЗМІ, у тому числі оголошення у пресі, передачі по радіо і телебаченню;
  • на рекламні заходи через телекомунікаційні мережі, в тому числі на розміщення реклами в Інтернеті;
  • на світлову та іншу зовнішню рекламу, включаючи виготовлення рекламних стендів і рекламних щитів;
  • на участь у виставках, ярмарках, експозиціях, оформлення вітрин, виставок-продажів, кімнат зразків і демонстраційних залів;
  • на виготовлення рекламних брошур і каталогів, що містять інформацію про реалізовані товари, виконуваних роботах, що надаються, товарних знаках та знаках обслуговування або про саму організацію;
  • на уцінку товарів, повністю або частково втратили початкові якості при експонуванні.

Наведений вище перелік є закритим, а всі інші витрати на рекламу вважаються нормованими. Вони враховуються при розрахунку податку на прибуток у розмірі, що не перевищує 1 відсотка виручки від реалізації. Зокрема, в межах норм зменшують оподатковуваний прибуток витрати на придбання або виготовлення призів, які вручаються переможцям розіграшів під час проведення масових рекламних кампаній. Про це нещодавно нагадали представники Мінфіну в листі від 3 лютого 2009 року № 03-03-06/2/14.

Відзначимо також, що фінансисти наполягають на застосуванні для розрахунку зазначеного нормативу суми виручки без урахування ПДВ і акцизів (лист Мінфіну від 7 червня 2005 р. № 03-03-01-04/1/310).

Звідки взявся ПДФО?

Нерідко при проведенні рекламних кампаній організуються лотереї, розігруються призи або просто лунають подарунки та сувеніри. У цьому випадку фірма-рекламодавець може стати податковим агентом з ПДФО.

Дійсно, згідно з пунктом 1 статті 226 Податкового кодексу всі організації і підприємці, від яких фізична особа отримала дохід у грошовій або натуральній формі, повинні обчислити, утримати та сплатити до бюджету суму ПДФО.

У випадку з подарунками та призами виняток становитимуть ті презенти, вартість яких не перевищує 4000 рублів. Такі «малоцінні» сувеніри аналізованим податком не обкладаються (п. 28 ст. 217 НК). А от якщо сумарна вартість всіх призів, отриманих конкретною особою від фірми за рік, виявиться більше зазначеної величини, то компанія-рекламодавець змушена буде утримати з суми перевищення податок за ставкою 35 відсотків (п. 2 ст. 224 НК). При цьому в організації-дарувальника виникає необхідність ведення персоніфікованого обліку всіх фізичних осіб, що отримали від неї подарунки (лист Мінфіну від 1 вересня 2006 р. № 03-05-01-04/255).

Причому «неоподатковуваний ліміт» вартості подарунка, рівний 4000 рублів, діє і відносно стимулюючих лотерей, які є рекламними заходами. До такого висновку прийшли співробітники Мінфіну в листі від 29 серпня 2006 року № 03-05-01-04/253.

«Подарунковий» ПДВ

Припустимо, організація в рекламних цілях здійснює безоплатну передачу потенційним споживачам каталогів, сувенірів або самих товарів. Така операція підлягає обкладанню «доданим» податком (подп. 1 п. 1 ст. 146 НК, лист Мінфіну від 16 серпня 2005 р. № 03-04-11/205).

Тут не слід забувати про один дуже важливий нюанс. Якщо вартість одиниці товару, що передається не перевищує 100 рублів, ПДВ нараховувати не потрібно (подп. 25 п. 3 ст. 149 НК). При ціні подарунка вище зазначеної величини податок сплатити все ж доведеться. При цьому базу по ПДВ слід визначати виходячи з ринкових цін безоплатно переданих товарів (п. 2 ст. 154 НК, лист Мінфіну від 14 квітня 2008 р. № 03-07-11/144).