Податкові перевірки: «камералка» проти виїзної

Кажуть, біда одна не приходить. Про цю приказку згадують бухгалтери, коли податківці несподівано «радують» не тільки виїзною перевіркою, але і розбавляють її «камералкой». А що, якщо результати з двох контрольних заходів виявляться діаметрально протилежними? Відповідно до пункту 1 статті 122 Податкового кодексу несплата або неповна сплата сум податку внаслідок заниження податкової бази, іншого неправильного обчислення податку або інших неправомірних дій (бездіяльності) тягнуть стягнення штрафу у розмірі 20 відсотків від несплачених сум податку. З іншого боку, суми надміру сплаченого податку законодавство дозволяє зарахувати в рахунок недоїмки за тим самим податком, що утворилася у фірми (ст. 78 НК). Примітно, що обидві перераховані норми на практиці застосовуються лише за результатами податкових перевірок фірми-платника податків. А будь-яка перевірка, що природно, займає деякий час. У зв'язку з цим виникає цілком закономірне питання: чи повинні податківці враховувати ще не перевірену ними переплату по тому податку, за яким вони вже встигли «знайти» недоїмку за більш ранні періоди?

Ads

На жаль, в таких вельми делікатних ситуаціях шукати правду нерідко доводиться в залі суду, як це сталося нещодавно з однієї красноярської фірмою.

Усе під контролем

Отже, податківці 16 липня 2007 почали виїзну податкову перевірку діяльності компанії за 2004-2006 роки. Провівши необхідні контрольні заходи, ревізори склали акт і 31 жовтня 2007 виписали організації штраф за несплату ПДВ. Природно, каральне рішення супроводжувалося донарахуванням податку і відповідних сум пені.

Здавалося б, у цій ситуації немає нічого неабиякого. Однак ИФНС не був врахований один простий факт: фірма подала декларацію з ПДВ за липень 2007 року і заплатила податок. Через деякий час компанія виявила помилки в розрахунках з бюджетом і 20 серпня 2007 року подала уточнену декларацію з податку, що підтверджує переплату з ПДВ. Камеральна податкова перевірка по цій «уточненку» була закінчена лише 19 листопада 2007 року. Вельми цікавий її результат: винесено рішення про відшкодування суми податку.

Вийшла досить незвична ситуація: спочатку податківці покарали фірму, а потім зібралися відшкодовувати ПДВ з бюджету. При цьому суми санкцій, відображених в результатах виїзної перевірки, фірма все одно має заплатити до бюджету. Цілком логічно, що організація, бажаючи розставити всі крапки над i, звернулася із заявою до суду.

Приємні висновки

Для початку арбітри нагадали учасникам процесу ряд положень податкового законодавства. Зокрема, якщо платник податків виявив у поданій ним декларації будь-які помилки, що призводять до заниження належної до сплати суми податку, то він зобов'язаний внести до неї необхідні доповнення і зміни (п. 1 ст. 81 НК). У пункті 4 цієї статті Кодексу йдеться про те, що подання уточненої декларації після закінчення терміну подачі первинної декларації та строку сплати податку звільняє фірму від відповідальності за умови, що до подання «уточненки» платник податку сплатив відсутню суму податку та відповідні їй пені.

Також судді згадали правову позицію ВАС у даному питанні (постанова Пленуму № 5 від 28 лютого 2001 р. «Про деякі питання застосування частини першої Податкового кодексу»). Вищі арбітри вказали, що, застосовуючи статтю 122 Кодексу, судам необхідно мати на увазі наступне: «несплата або неповна сплата сум податку» означає виникнення у платника податків заборгованості перед відповідним бюджетом зі сплати конкретного податку внаслідок вчинення зазначених у цій статті дій або бездіяльності.

Отже, наявність у компанії в попередньому періоді переплати з ПДВ, яка перекриває або дорівнює сумі податку, заниженою в наступному періоді та підлягає сплаті, звільняє її від податкової відповідальності. Амністія можлива, якщо зазначена переплата не була раніше зарахована в рахунок інших заборгованостей з цього податку. У даному випадку склад правопорушення, передбачений статтею 122 Податкового кодексу, відсутній, так як заниження суми податку не призводить до виникнення заборгованості перед бюджетом у частині його сплати.

У ході розгляду служителі Феміди встановили, що на дату винесення оспорюваного рішення (31 жовтня 2007 р.) фірмі на підставі уточненої декларації з ПДВ за липень 2007 року підлягала відшкодуванню з федерального бюджету певна сума податку. Те, що «камералка» на розглянутий момент часу ще не завершилася, не грає ніякої ролі. Сума відшкодування перевищувала підлягає доплаті до бюджету суму податку та пені по ньому. А тому підстав для додаткового нарахування зазначених сум податку та пені, а також притягнення до податкової відповідальності, у податківців не було.

Приймаючи рішення на користь фірми, суд визнав неспроможною посилання ИФНС на відсутність підстав для врахування даних уточненої декларації. Інспекція мала можливість прийняти до уваги дану декларацію, адже результатом її подачі була відсутність у платника податків заборгованості перед бюджетом (постанова ФАС Східно-Сибірського округу від 10 червня 2008 р. № А33-15598/07-Ф02-2462/08 у справі № А33- 15598/07).