Податкові наслідки закінчення терміну придатності

Закінчення строку придатності на товар, може сильно вдарити по кишені організації торгівлі. Адже вона ризикує не тільки втратити витрачені на придбання продукції засоби, а й понести значні витрати на утилізацію простроченого товару. Мало того, далеко не у всіх випадках суми витрачених коштів можна буде врахувати при оподаткуванні прибутку

Неліквідна продукція

Навряд чи якийсь споживач стане купувати прострочену продукцію. Саме тому торгової організації навіть не варто розраховувати на те, що прострочений товар вдасться, як то кажуть, «сплавити». Принаймні, законним шляхом. Адже продаж продукції після закінчення встановленого терміну придатності заборонений пунктом 5 Закону від

Ads

7 лютого 1992 № 2300-1 «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 2300-1). Тих же ділків, які не прислухаються до даної законодавчої норми, чекає покарання: статтею 43 Закону № 2300-1 за порушення прав споживачів продавець (виконавець, виробник, уповноважена організація або уповноважений індивідуальний підприємець, імпортер) несе адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність .

Якщо розглядати ситуації, коли товари з уже закінченим терміном придатності надходять від постачальника, то на захист інтересів продавця варто лист Роскомторгом від 17 березня 1994 р. № 1-314/32-9 «Про примірні правила роботи підприємства роздрібної торгівлі та основні вимоги до роботи дрібнороздрібної торговельної мережі ». Так, у пункті 13 цього листа вказано, що товари з простроченим терміном придатності, зберігання, реалізації, не відповідають вимогам до якості, стандартам, просто можуть бути не прийняті купують їх підприємством.

Крім того, організація-покупець може повернути продавцю товар, якщо при поставці продукція виявилася належної якості. Так, зокрема, ситуація йде з швидкопсувними товарами з вичерпаним терміном придатності, які на момент переходу права власності на продукцію були цілком придатними до використання. Зрозуміло, якщо подібний образ дій передбачений угодою сторін. Наприклад, коли в договорі купівлі-продажу зазначено, що організація зобов'язується прийняти від покупця-магазину повернення непроданих товарів з вичерпаним терміном придатності.

Повернення продукції постачальнику

На думку головного фінансового відомства, якщо організація за домовленістю з покупцем-магазином приймає товар з вичерпаним терміном придатності назад, то таку операцію слід розглядати як реалізацію. А все тому, що податковим законодавством будь-який випадок зміни права власності на товар розглядається як його реалізація. Тобто організація (початковий продавець) стає покупцем, а початковий покупець – продавцем (лист Мінфіну від 24 травня 2006 р. № 03-03-04/1/475). Іншими словами, виникає так звана зворотна реалізація. Причому фахівці Мінфіну в листі від 11 березня 2005 р. № 03-06-05-05/23 дали чітко зрозуміти, що дана операція є самостійним видом підприємницької діяльності, результат від якої підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Логічно, що в даному випадку придбання первісним продавцем неліквідної продукції буде відбуватися за завищеними цінами, адже його вартість перевищує ціну такого ж товару, але придатного для подальшої реалізації, що придбається у інших постачальників. З цього випливає, що витрати на викуп товару у первісного покупця не супроводжують діяльність, спрямовану на отримання доходу, а значить, не визнаються економічно обгрунтованими (п. 1 ст. 252 НК). Саме тому врахувати подібні витрати при обчисленні податку на прибуток, зменшивши тим самим базу з цього податку, для продавця не вдасться.

Думка фінансового департаменту підтримали й столичні податківці, вказавши в листі Управління ФНС по м. Москві від 26 червня 2007 р. № 20-12/060196, що витрати на придбання неліквідного товару з метою обчислення податку на прибуток не враховуються через їх економічну необгрунтованість.

Ось і виходить, що в разі повернення продукції з вичерпаним терміном придатності страждає організація, яка продала магазину такі товари. Що стосується самих магазинів, то для них дана процедура відбувається практично безболісно.

Збиткова ліквідація товару

Проте далеко не завжди торговим організаціям вдається повернути товар постачальникам, настільки легко вирішивши проблему з неліквідної продукцією. В інших ситуаціях магазинах не залишається нічого іншого, як знищити непридатні до використання, а значить, і до продажу, товари. При цьому, крім витрат на придбання продукції, які, зрозуміло, вже не «повернуться» за допомогою включення її вартості до ціни при подальшій реалізації, організація виявляється вимушеної витрачатися ще й на її утилізацію. До речі кажучи, знищення небезкоштовно і для постачальника, якому повернули товар. Тобто витрати і в першому, і в другому випадку практично однакові, з тією лише різницею, що магазин витрачає значно більшу суму грошей за рахунок більш високої ціни придбання товарів.

Цілком природно, що, втративши стільки грошей, торгова організація захоче хоч якось компенсувати свої фінансові невдачі. Наприклад, за рахунок включення витрачених сум у витрати при обчисленні податку на прибуток. Інша справа, наскільки подібний маневр відповідає нормам законодавства.

Питання щодо можливості списання у податковому обліку витрат у вигляді вартості продукції, що підлягає ліквідації у зв'язку із закінченням терміну її придатності, не один раз намагалися вирішити як фінансова, так і податкове відомства. Відразу слід обмовитися, що наведені чиновниками рекомендації навряд чи могли порадувати платників податків. Не стало винятком і нещодавнє послання Мінфіну. Лист від 27 червня 2008 р. № 03-03-06/1/373 стало відповіддю на запит платника податків, присвячений, зокрема, можливості обліку в складі витрат при обчисленні податку на прибуток витрат на утилізацію товарів у зв'язку із закінченням терміну їх придатності. Розглянувши наведену в запиті ситуацію (а мова в ньому йшла про компанію, якій повернули прострочений товар, і його, відповідно, планують утилізувати), фінансовий департамент вказав на недоцільність витрат на знищення продукції. В якості обгрунтування подібної позиції – знов-таки аргумент про непричетність дій зі знищення товарів з вичерпаним терміном придатності до вилучення доходів від підприємницької діяльності.

До речі кажучи, та ж історія і з витратами на утилізацію продукції, у якої закінчився термін зберігання. У цьому випадку роз'яснення давали фахівці УФНС по м. Москві в листі від 27 січня 2005 р. № 20-12/5630. Фірма, яка надіслала запит столичним податківцям, цікавилася, чи можливо врахувати витрати на придбання та знищення куплених нею товарів у зв'язку із закінченням терміну зберігання таких. Податківці порахували, що ніякої різниці між утилізацією товарів з простроченим терміном зберігання та простроченої продукції немає. В обох випадках витрачання коштів не тягне згодом отримання фірмою прибутку, а отже, про зменшення бази податку на прибуток на такі витрати можна забути.

Парфюмерно-косметичне виняток

Приємним для платників податків винятком зі сформованої практики офіційних відповідей на запити став лист УФНС по м. Москві від 18 квітня 2008 р. № 20-12/037680. Адже в ньому податкове відомство дозволило враховувати витрати на ліквідацію прострочених товарів. Щоправда мова в даному випадку йде виключно про організації, що здійснюють продаж косметичної продукції. А справа ось в чому.

Пунктами 2 і 18 Положення про проведення експертизи неякісних і небезпечних продовольчої сировини і харчових продуктів, їх використання або знищення (затверджено постановою Уряду від 29 вересня 1997 р. № 1263 – далі Положення) встановлено, що парфумерна та косметична продукція, терміни придатності якої минув, підлягає вилученню з обігу, експертизі, утилізації або знищення. А оскільки утилізація «нав'язана» державою, вважається, що законодавство фактично визнає такі операції, пов'язані з діяльністю, спрямованої на одержання доходу. А як результат – можливість зменшити «прибутковий» податок на суми, витрачені на утилізацію. Та ж ситуація і з виробниками продукції.

Однак скористатися подібним благом можливо лише при дотриманні встановленого порядку. А саме: пройти передбачену пунктами 8, 10 і 17 Положення експертизу, яка проводиться органами державного нагляду і контролю відповідно до їх компетенції. Отримані результати повинні бути оформлені у вигляді ув'язнення, в якому і буде вказуватися невідповідність продукції вимогам нормативних документів, а також визначена можливість її утилізації або знищення. Мало того, ліквідація продукції повинна бути оформлена актом встановленої форми, один примірник якого у триденний строк подається органу державного нагляду і контролю, що прийняв рішення про її знищення.

Якщо ж дана процедура не буде пройдена, то списання в податкові витрати витрат на утилізацію простроченої парфюмерно-косметичної продукції вважається неправомірним.

Category: Налог  Tags: , ,