Податкова сторона договірної неустойки

Будь-яка підприємницька діяльність сама по собі має на увазі наявність певного ризику, адже випадки, коли контрагенти порушують свої зобов'язання, нерідкі. Своєрідною «подушкою безпеки» при цьому можуть послужити передбачені договором штрафні санкції за порушення умов угоди. Разом з тим при настанні «страхового» випадку бухгалтеру доведеться розібратися з оподаткуванням отриманої за заподіяні незручності компенсації Як відомо, неустойка – це визначена договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема при простроченні виконання. Дане визначення міститься у пункті 1 статті 330 Цивільного кодексу.

Ads

Різновидом неустойки є штраф, який встановлюється у вигляді відсотків від ціни договору або у вигляді фіксованої суми, яка визначається за згодою сторін. «Другим обличчям» по праву вважаються пені, що стягується за кожний день прострочення у відсотках до суми зобов'язання.

Необхідно пам'ятати про те, що положення про неустойку доведеться зафіксувати в тексті контракту або у додаткові угоди до нього. Якщо цього не зробити, то стягнути з контрагента грошові кошти не вдасться (ст. 331 ЦК).

Втім, іноді вимагати сплати санкції можна і не передбачивши її в контракті. Справа в тому, що в деяких випадках неустойка виплачується в силу закону. Так, перевізник, який затримав доставку багажу, за кожну добу прострочення сплачує пасажирові (одержувачу) пені в розмірі 3 відсотків плати за перевезення, але не більше ніж сума всієї плати за перевезення. Про це йдеться в статті 108 Закону від 10 січня 2003 року № 18-ФЗ «Статут залізничного транспорту Російської Федерації».

Однак у переважній більшості випадків передбачити «негативний» сценарій співпраці з бізнес-партнером краще заздалегідь.

Копійка гривню береже

З метою оподаткування прибутку в складі позареалізаційних доходів враховуються доходи у вигляді визнаних боржником або підлягають сплаті за що набрало законної сили рішенням суду штрафів, пені та інших санкцій за порушення договірних зобов'язань. Також до них відносяться суми відшкодування збитків або шкоди (п. 3 ст. 250 НК).

Фірма, яка застосовує метод нарахування, відображає в обліку грошові надходження у вигляді неустойки відповідно до умов договору. Така вимога статті 317 Податкового кодексу. Якщо в контракті відсутній пункт про розмір штрафу або пені, то у «скривдженої» організації не виникає обов'язку для нарахування позареалізаційних доходів по цьому виду виплат.

Нараховувати «штрафний» дохід потрібно на дату визнання санкцій боржником або набрання законної сили рішенням суду (у разі стягнення в судовому порядку). Це прямо передбачено підпунктом 4 пункту 4 статті 271 Кодексу.

Цілком логічно, що боржник може визнати пред'явлені суми різними способами, наприклад, у формі згоди з пред'явленими вимогами або сплативши неустойку. Мінфін акцентує увагу на тому, що саме по собі порушення контракту або надсилання претензії, так само як і звернення з позовом до суду, ще не приводить до утворення позареалізаційного доходу (лист від 6 жовтня 2008 р. № 03-03-06/2/133 ).

У цьому плані касовий метод набагато простіше. Дата отримання доходу в такому випадку – це день надходження коштів на рахунки в банках або в касу, передачі іншого майна (робіт, послуг, майнових прав), а також погашення заборгованості перед юрособою іншим способом. Отже, до моменту фактичної виплати боржником неустойки які-небудь «облікові» обов'язки з метою оподаткування прибутку просто відсутні (п. 2 ст. 273 НК).

Дилема з ПДВ

Отже, з урахуванням доходу у вигляді перерахованого боржником штрафу більш-менш визначилися. Залишилося тільки розібратися з оподаткуванням податком на додану вартість даного надходження грошових коштів.

Нагадаємо, що об'єкт оподаткування «непрямим» податком – це реалізація товарів (робіт, послуг) на території Російської Федерації, а також передача майнових прав. Крім того, в податкову базу включаються отримані юрособою грошові кошти, пов'язані з оплатою реалізованої ним продукції (подп. 2 п. 1 ст. 162 НК).

Що стосується штрафних санкцій, отриманих покупцем від постачальника, то тут спірних моментів не виникає. Справа в тому, що в такій ситуації неустойка ніяк не пов'язана з оплатою реалізованих товарів, а значить, і ПДВ вона не обкладається. Цілком логічно, що такої думки дотримуються самі контролери (листи Мінфіну від 10 жовтня 2007 р. № 03-07-11/475; УФНС по м. Москві від 7 лютого 2008 р. № 19-11/11309; МНС від 27 квітня 2004 р. № 03-1-08/1087/14). Підтримують цю точку зору і судді, які наставляють на шлях істинний податківців «на місцях» (постанова ФАС Уральського округу від 7 листопада 2007 р. № Ф09-9025/07-С2 у справі № А07-26534/06).

Однак із сумами неустойки, отриманими продавцем від покупця, все дещо складніше. Особливо якщо справа стосується порушення порядку розрахунків. Мінфін вважає, що штрафні санкції в даному випадку пов'язані безпосередньо з оплатою продукції. Тому зазначені суми слід включати в податкову базу по ПДВ. На жаль, фінансисти дотримуються подібної точки зору протягом тривалого часу (листи від 24 жовтня 2008 р. № 03-07-11/344; від 5 червня 2008 р. № 03-07-11/218, від 29 червня 2007 № 03-07-11/214 та ін.) Як неважко здогадатися, настільки однозначні «рекомендації» породжують відповідні дії фіскальних органів.

Варто підкреслити, що позиція Мінфіну в даному питанні не зовсім логічна. Адже сума неустойки враховується одержувачем саме як позареалізаційні доходи, а платником – як позареалізаційні витрати. Звертають увагу на дане протиріччя і судді, які займають бік платників податків. Служителі Феміди відзначають, що неустойка сплачується понад ціну товару і компенсує можливі або реальні збитки сторони за договором. Стаття 162 Кодексу не містить положень про збільшення податкової бази на суму таких штрафів і пені. Саме такий висновок міститься в постановах ФАС Північно-Західного округу від 11 грудня 2006 року по справі № А05-7544/2006-34 і ФАС Уральського округу від 29 січня 2007 року № Ф09-12266/06-С3 у справі № А30-11385 / 06.

Більш того, один з таких суперечок навіть дійшов до Президії ВАС. У постанові від 5 лютого 2008 року № 11144/07 вищі арбітри вказали, що суми неустойки як відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, отримані фірмою від контрагента за договором, не пов'язані з оплатою товару в сенсі статті 162 Кодексу. А тому обкладенню податком на додану вартість не підлягають. Здавалося б, проблема вичерпана і в подібних суперечках поставлена жирна крапка.

Щоправда, Мінфін у листі від 6 березня 2009 року № 03-07-11/54 продовжив «гнути свою лінію» і знову вказав на те, що штрафи за прострочення зі сплати передбачених договором сум підлягають включенню в податкову базу по ПДВ. Незважаючи на те що в даному листі мова йшла про санкції за затримку орендної плати, загального стану речей це не змінює.

Велика арбітражна практика красномовно свідчить про те, що ревізори, як і раніше налаштовані «негативним» чином (постанови ФАС Московського округу від 13 листопада 2008 р. № КА-А40/10586-08 у справі № А41-3502/08, ФАС Північно-Кавказького округу від 5 грудня 2008 р. № Ф08-7246/2008 у справі № А32-21716/2007-26/425). Арбітри, у свою чергу, продовжують займати в «штрафних» суперечках бік комерсантів, що, безумовно, радує. Затьмарює ситуацію лише те, що якщо організація не стане дотримуватися роз'яснень Мінфіну, то їй практично зі стовідсотковою ймовірністю доведеться зіткнутися з усіма принадами судових розглядів.