Податки до обіду на закуску

Організація корпоративного харчування є важливим козирем роботодавця в питанні утримання в штаті цінних співробітників, а заодно і сприяє оптимізації самого робочого процесу. Але перш ніж втілювати цю ідею в життя, варто добре продумати її податкові наслідки. Господарська практика налічує кілька способів забезпечення співробітників «їжею не тільки для розуму», що припускають різні варіанти податкового обліку Розглядаючи питання про надання працівникам харчування, потрібно перш за все пам'ятати, що годувати їх одні роботодавці можуть за власним волевиявленням, а інші – на вимогу закону.

Ads

Годуємо примусово

Для деяких роботодавців обов'язок забезпечити своїх співробітників провізією закріплена законодавчо (ст. 222 ТК).

Так, наприклад, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці в обов'язковому порядку покладається безкоштовне молоко або інші рівноцінні продукти харчування. Тим же, хто несе службу на особливо шкідливих роботах, взагалі покладено лікувально-профілактичне харчування. Потрібно відзначити, що провіант таким працівникам видається відповідно до норм, затверджених Мінздоровсоцрозвитку.

Якщо обов'язок забезпечити співробітників безкоштовним харчуванням передбачена законодавчо, такі витрати при оподаткуванні прибутку організація відносить до складу витрат на оплату праці (п. 4 ст. 255 НК).

Що стосується податку на додану вартість, то відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 146 Податкового кодексу видача молока і лікувально-профілактичного харчування не є реалізацією товарів і оподаткуванню цим податком не підлягає, так що подібні витрати носять виробничий характер і здійснюються на виконання вимог трудового законодавства.

Соцналогом дані витрати також не обкладаються, оскільки підпункт 2 пункту 1 статті 238 Кодексу забороняє сплачувати ЄСП з сум законодавчо встановлених компенсаційних виплат, якщо вони пов'язані з виконанням працівником своїх трудових обов'язків. Крім того, на тій же підставі не доведеться утримувати з вартості молока і лікувально-профілактичного харчування податок на доходи фізосіб (п. 3 ст. 217 НК).

Це солодке слово «соцпакет»

Якщо ж компанія не здійснює діяльності, яка вимагає залучення співробітників на роботи з шкідливими умовами праці, то годувати обідом своїх працівників вона зовсім не зобов'язана. Проте ніхто не забороняє організації зробити це, так би мовити, на добровільних засадах. Причому багато компаній саме за вказаною вище шляху і йдуть.

Способів нагодувати свій персонал у компанії існує чимало. Найпоширенішими з них є:

  • виділення грошової компенсації на харчування співробітників;
  • замовлення обідів «на стороні» в спеціалізованій компанії;
  • створення власної їдальні.

Для кожного з цих способів характерні свої особливості оподаткування. Спробуємо розібратися.

Ми вам дамо грошиками

Безумовно, самим простим з організаційної точки зору для фірми є виділення співробітникам компенсації на харчування. Тут не потрібно ні договору з іншими компаніями укладати, ні будувати будівлю під власну їдальню, ні наймати персонал. Досить просто видати працівнику енну суму «на руки».

При такому варіанті розвитку подій врахувати суми належних працівникам дотацій при оподаткуванні прибутку роботодавець зможе лише за умови, що вони передбачені трудовими чи колективними договорами (ст. 255 НК).

Якщо організації вдасться відбити витрати на харчування в складі «прибуткових» витрат, то з їх суми вона змушена буде заплатити ЕСН. Це випливає з положень пункту 3 статті 236 Податкового кодексу.

У разі виділення своїм працівникам сум на харчування компанії доведеться утримати з них ПДФО. Справа в тому, що будь-які доходи працівника як у грошовій, так і в натуральній формі входять у базу з цього податку (п. 1 ст. 210 НК). Виняток становлять доходи, перелічені у статті 217 Кодексу. Зокрема, там сказано, що звільняються від обкладення виплати на харчування працівників лише в тому випадку, коли вони здійснюються на вимогу закону. Таким чином, дотації, нараховані працівникам за волею компанії, повинні обкладатися ПДФО у загальному порядку.

А ось ПДВ з аналізованих сум стягуватися не буде через відсутність об'єкта оподаткування. Дійсно, визнати грошовий обіг реалізацією товарів, робіт чи послуг не вдасться. Підтвердженням тому служать положення підпункту 1 пункту 3 статті 39 Податкового кодексу.

Обід «на замовлення»

Ще одним найменш трудомістким для компанії способом організації харчування працівників є замовлення готових обідів у сторонніх організацій. Для того щоб їжу співробітникам привезли прямо в офіс, достатньо лише укласти зі спеціалізованою компанією відповідний договір.

Облік витрат на харчування в такому випадку буде знову ж таки залежатиме від того, закріплена чи обов'язок компанії оплачувати обіди її персоналу у трудових або колективних договорах. За наявності в ньому вказаних положень все чудово – роботодавець без проблем включить подібні витрати до витрат на оплату праці (ст. 255 НК). А от якщо така умова в договорах відсутнє, зменшити оподатковуваний прибуток на «обідні» витрати фірмі не вдасться (п. 25 ст. 270 НК).

Відповідно, ЕСН компанія буде сплачувати з вартості харчування тільки у тому випадку, якщо вона врахувала витрати на його покупку при розрахунку податку на прибуток (п. 3 ст. 236 НК).

Крім того, оплату обідів за співробітників потрібно в даному випадку розглядати як їхній дохід у натуральній формі (подп. 1 п. 2 ст. 211 НК), який підлягає обкладенню ПДФО (п. 1 ст. 210 НК).

Перераховувати до бюджету податок на додану вартість фірмі не доведеться. Справа в тому, що в такій ситуації послуга, якою є надання обіду, надана безпосередньо співробітнику. Роботодавець цю послугу лише оплачує, не будучи її споживачем. Таким чином, передачі товарів між компанією, яка замовила обіди, і організацією громадського харчування не відбувається, отже, немає і об'єкта обкладення ПДВ (пп. 1 п. 1 ст. 146, п. 1 ст. 39 НК).

Походи в їдальню

Почнемо з того, що дозволити собі створити власну їдальню для організації харчування персоналу може лише досить велика фірма. Ця затія вимагає не тільки значних грошових вкладень, але й змушує компанію затратити багато часу і сил на пошук приміщення, підбір персоналу та інші організаційні моменти. Та й з точки зору організації оподаткування даний спосіб забезпечення харчування співробітників, мабуть, найбільш складний.

Перш за все, варто врахувати, що діяльність їдальні може підпадати під сплату ЕНВД. Для цього достатньо, щоб на території того регіону, де вона розташована, був введений зазначений спецрежим у відношенні послуг громадського харчування і щоб площа залу обслуговування відвідувачів даного закладу була менше 150 квадратних метрів (подп. 8 п. 2 ст. 346.26 НК).

Причому представники фінансового відомства вважають, що в даному випадку не мають ніякого значення навіть джерело і порядок фінансування діяльності їдальні. Так, у листі Мінфіну від 19 грудня 2007 року № 03-11-04/3/505 сказано, що навіть у ситуації, коли послуги громадського харчування надаються безкоштовно і виключно своїм співробітникам, компанії все одно доведеться сплачувати по відношенню до цієї діяльності «поставлений» податок .

Щоправда, судді вважають таку заяву дуже спірним, оскільки необхідною умовою для визнання фірми платником ЕНВД є здійснення нею підприємницької діяльності, що передбачає націленість компанії на систематичне отримання прибутку. А про який прибуток можна говорити, якщо працівники харчуються в їдальні безкоштовно, а їх обіди оплачуються за рахунок чистого прибутку? Отже, переведення на ЕНВД діяльності громадського харчування, послуги яких призначені виключно для персоналу компанії, арбітри вважають неправомірним (постанови ФАС Північно-Західного округу від 5 серпня 2008 р. у справі № А13-10425/2007 і ФАС Східно-Сибірського округу від 19 червня 2008 р. у справі № А33-11148/07-Ф02-2593/08).

Що ж стосується тих їдалень, діяльність яких перекладу на спецрежим не підлягає, то порядок їх оподаткування залежить від того, кого саме обслуговують ці заклади: виключно працівників компанії або ж усіх бажаючих перекусити.

При першому варіанті розвитку подій зменшувати оподатковуваний прибуток будуть наступні витрати:

  • на утримання, освітлення, опалення, водо-та електропостачання, ремонт приміщень – у складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією (подп. 48 п. 1 ст. 264 НК);
  • у вигляді заробітної плати кухарям, офіціантам і іншого персоналу їдальні – у складі витрат на оплату праці (п. 25 ст. 255 НК);
  • на придбання продуктів і посуду – у складі матеріальних витрат (п. 1 ст. 254 НК).

Якщо ж у їдальні обідають «люди з вулиці», то її слід вважати об'єктом обслуговуючих виробництв і господарств (абз. 2 ст. 275.1 НК). Це означає, що базу по «прибуткового» податку щодо діяльності громадського харчування слід визначати окремо від інших видів господарювання.

Що стосується ЕСН, то в обох випадках компанії доведеться сплачувати соцналогом з вартості обідів лише за умови врахування її при оподаткуванні прибутку (п. 3 ст. 236 НК). Крім того, отримання від організації продуктів харчування є доходом працівника, отриманим в натуральній формі, і підлягає обкладенню ПДФО (п. 1 ст. 211 НК). Безумовно, даний факт свідчить про необхідність ведення персоніфікованого обліку таких надходжень. Наприклад, це можна зробити шляхом застосування талонів на безкоштовне харчування.

А ось ПДВ безкоштовні обіди персоналу можна не обкладати. До такого висновку прийшли представники ВАС у визначенні від 3 березня 2009 року № ВАС-1699/09. Для цього потрібно, щоб обов'язок компанії фінансувати харчування її співробітників була зафіксована в колективних договорах, що передбачає сплату з вартості таких обідів, як форми оплати праці, ЕСН та ПДФО.