Пенсійна реформа: Нові рішення

У попередній статті (див. «Відомості» № 105 від 10.06.2009) ми говорили про виклики, що стоять перед російською пенсійною системою, і критично розглядали пропозиції Мінздравсоцрозвитку з передачі адміністрування нової системи страхових внесків від Федеральної податкової служби Пенсійному фонду. Тепер розглянемо альтернативні шляхи вирішення проблем пенсійної системи. Ще раз обмовимося, що ми маємо справу з фундаментальною проблемою, яка потребує нестандартних рішень. У короткостроковій перспективі – до початку фази стійкого підйому економіки – пропонується обмежитися помірної індексацією шкали ЕСН, не збільшує податкове навантаження на ринок праці в 2010-2011 рр.. І зосередитися на найбільш важливому напрямку. Пріоритетом у сфері пенсійного забезпечення в найближчі роки є ліквідація бідності серед пенсіонерів, тобто доведення рівня базової частини пенсії до прожиткового мінімуму пенсіонера. Досягнення даної мети вимагає значних фінансових ресурсів (близько 0,43% ВВП у 2010 р.).

Ads

У середньостроковому періоді практику індексації шкали виходячи з темпів росту заробітної плати або інфляції необхідно зробити щорічної (в іншому випадку зі зростанням зарплат ефективна ставка буде знижуватися). Крім того, одним з варіантів реформування міг би бути перехід до двоступеневої шкалою ЕСН, при якому – на противагу пропозиціям Мінздоровсоцрозвитку – навантаження на найменш малооплачуваних працівників знижувалася. У цьому варіанті базовий страховий пенсійний тариф з заробітної плати до 600 000 руб. складе 16% (замість сьогоднішніх 20%), що відповідає загальній ставки ЄСП у 22% (замість сьогоднішніх 26%), а понад 600 000 – 5% (фінансування базової частини пенсії, або «солідарний тариф»).

Однак саме по собі зміна ставки ЄСП не здатне збалансувати пенсійну систему. Необхідно залучити фінансові ресурси в пенсійну систему крім страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування та коштів ЕСН. Для цього можна переглянути принципи функціонування резервного фонду і фонду національного добробуту таким чином, щоб частина що зберігаються коштів використовували для формування накопичувальних пенсійних рахунків всіх громадян, в тому числі вже вийшли на пенсію.

На додаток до цього мова може йти також і про приватизацію державного майна. За нашими розрахунками, ринкова оцінка державних пакетів акцій, майна державних унітарних підприємств, земельних ресурсів, які підлягають приватизації, та ін. складе в післякризовий період більше 50% ВВП. При цьому Пенсійному фонду слід передавати не кошти від приватизації власності, а самі активи.

Така схема, по-перше, є привабливою альтернативою підвищення податкового тягаря. Поступова приватизація і залучення в ринковий оборот державних активів, не пов'язаних безпосередньо з виконанням ключових державних функцій, є економічно виправданим заходом і призведе до загального зростання ефективності економіки.

По-друге, масштабна передача державних активів у пенсійну систему з їх наступною поступовою продажем для цілей фінансування пенсій являє собою принципово нову модель справедливої і потенційно популярної приватизації в інтересах переважної більшості населення. Така політика може сприяти зміцненню довіри до інститутів приватної власності в російському суспільстві.

По-третє, цей підхід дозволяє успішно вирішувати завдання поступової приватизації банків і нефінансових підприємств, які вимушено перейдуть під контроль держави під час фінансово-економічної кризи.

Нарешті, для забезпечення довгострокової збалансованості пенсійної системи необхідно також підвищити пенсійний вік. Розуміючи всю політичну складність цього питання, необхідно відзначити, що підвищення пенсійного віку – це єдине рішення проблеми збалансованості пенсійної системи в довгостроковому періоді, яке дозволить домогтися збільшення коефіцієнта заміщення.

Для мінімізації політичних витрат підвищення пенсійного віку воно повинно бути поступовим і торкнутися лише порівняно молодих людей. Оптимальним бачиться поступове підвищення пенсійного віку для чоловіків молодше 50 років і для жінок молодше 45 років (тобто для тих категорій громадян, яким залишилося ще 10 років до виходу на пенсію за чинним законодавством). При цьому повинна забезпечуватися поступовість збільшення віку виходу на пенсію (для чоловіків, наприклад, на три місяці на рік, для жінок – на шість місяців на рік).

Ефект від даної реформи для бюджетної системи позначиться через 10 років – в 2020 р. і буде наростати до 2040 р., коли вік виходу на пенсію для чоловіків і жінок досягне 65 років. За нашими прогнозами, саме період 2020-2030 рр.. буде найбільш складним для пенсійної системи через те, що демографічна ситуація (відношення чисельності одержувачів виплат до платників внесків) буде постійно погіршуватися (варто пам'ятати, що очікувана тривалість життя має збільшитися до 2020 р. з нинішніх 67 років до 72-75 років) , а величина накопичувальної складової в пенсійних виплатах у даний період буде ще несуттєвою для підтримки коефіцієнта заміщення на соціально прийнятному рівні.

Підвищення пенсійного віку здатне вирішити проблему 2020-2030 рр.. Проте дане рішення необхідно прийняти саме зараз, щоб громадяни і пенсійна система країни змогли адаптуватися до нових умов. Зараз підвищення пенсійного віку до 65 років для тих, хто молодше 30, політично досить безболісно, підвищення ж пенсійного віку потім, коли даному поколінню буде близько 50, може спровокувати серйозну політичну кризу.

Додатковим заходом є стимулювання добровільного більш пізнього виходу на пенсію, головним чином для тих вікових груп, яких не торкнеться в повній мірі примусове підвищення пенсійного віку. Для даної категорії громадян можливе значне підвищення пенсійного забезпечення в обмін на вихід на пенсію в більш пізньому віці. Це має супроводжуватися здійсненням набору заходів зі створення робочих місць для людей пенсійного та передпенсійного віку. Доцільно розглянути можливість індексації пенсій для старших поколінь більш швидкими темпами.

З розрахунків видно, що при підвищенні пенсійного віку до 2040 р. вдасться знизити витрати на утримання коефіцієнта заміщення на рівні 30% з 10,5% ВВП до 5,24% ВВП.

Перша частина публікації вийшла в минулу середу, 10.06.2009.

Автори – науковий керівник Інституту економіки перехідного періоду; завідувач лабораторією бюджетного федералізму

Думки, що публікуються у колонці «Від редакції», не впливають на вибір і висвітлення новин в іншій частині газети. Інші думки, опубліковані на шпальті «Коментарі», можуть не збігатися з позицією редакції.

Коментарі online – Статті, яких немає в паперовій версії, порядок денний, всі колумністи.

Category: Налог  Tags: , ,