Оподаткування дивідендів

З метою оподаткування дивіденди, отримані юридичними і фізичними особами від участі в інших організаціях, зізнаються їхні доходом. Причому залежно від ряду факторів пов'язана з даними виплатами податкове навантаження може стати абсолютно необтяжливою. Наприклад, якщо дивіденди підпадають під «нульову» ставку податку на прибуток. Інше питання, якою ціною даються такі пільги

0 відсотків для «прибуткового» податку

Як відомо, з початку цього року перелік ставок з податку на прибуток розширився. Зокрема, була введена «нульова» ставка, яка, згідно з підпунктом 1 пункту 3 статті 284 Податкового кодексу, застосовується до доходів у вигляді дивідендів, отриманих фірмами від участі в інших організаціях.

Ads

Зрозуміло, настільки пільгове оподаткування прибутку можливо лише при відповідності компанії ряду вимог. По-перше, отримує дивіденди фірма на день прийняття рішення про їх виплату повинна володіти не менш ніж 50-відсотковим внеском у статутний капітал здійснюють виплату організацій протягом терміну, що перевищує 365 днів. На даний момент цей проміжок часу, згідно з пунктом 6 статті 6.1 Податкового кодексу, визначається в робочих днях (лист Мінфіну від 20 серпня 2008 р. № 03-03-06/1/477). Починаючи ж з 2009 року, в силу Закону від 22 липня 2008 р. № 158-ФЗ «Про внесення змін до глави 21, 23, 24, 25 і 26 частини другої Податкового кодексу Російської Федерації і деякі інші акти законодавства Російської Федерації про податки і збори », 365-денний термін буде обчислюватися в календарних днях.

По-друге, внесок компанії в виплачують дивіденди фірму повинен перевищувати 500 мільйонів рублів. На думку фахівців Міністерства фінансів, висловлену в листі від 15 лютого 2008 р. № 03-03-06/1/101 дана умова також повинно виконуватися безперервно протягом не менш ніж 365 днів до дати прийняття рішення про виплату дивідендів. Подібну позицію зайняв і Мінфін у листі від 1 квітня 2008 р. № 03-03-06/1/240.

Зверніть увагу, що при визначенні вартості участі в діяльності інших організацій до уваги можна приймати не тільки початкові, а й додаткові внески в статутний капітал цих компаній. Якщо ж мова заходить про придбання вкладу у третіх осіб, то в облік беруться тільки ті фактичні витрати, які можна підтвердити документально. На даний нюанс звернув увагу Мінфін у листі від 6 лютого 2008 р. № 03-03-06/1/83. У тому ж листі фінансове відомство вказало ситуацію, в якій вартість вкладу з метою визначення правомірності застосування «нульової» ставки податку на прибуток не збільшується. Такою, на думку Мінфіну, є зростання номінальної вартості вкладу за рахунок майна організації. Подібними заявами фінансовий департамент фактично дав зрозуміти, що для визначення можливості застосування податку на прибуток, виходячи із ставки 0 відсотків організації повинні розглядати лише ті кошти, які фірма безпосередньо витратила, набуваючи частку в чужий бізнес.

Тими фірмами, які отримують дивіденди від участі в іноземних компаніях, крім перерахованих вище, має дотримуватися ще одна вимога: держава постійного місцезнаходження виплачують їм подібний дохід організацій не має бути включено до переліку офшорних зон, затверджений наказом Мінфіну від 13 листопада 2007 р. № 108н.

Недотримання хоча б одного з цих умов може викликати в організацій неможливістю застосовувати «нульову» ставку податку на прибуток. За таких обставин, згідно з підпунктом 2 пункту 3 статті 284 Податкового кодексу, фірми повинні будуть розраховуватися з бюджетом за ставкою 9 відсотків.

Підтверджуємо пільгову ставку

Право на застосування «нульової» ставки до доходів у вигляді дивідендів необхідно довести документально. У пункті 3 статті 284 Кодексу зазначено, що для цього платникам податків потрібно представляти в інспекції документи, що містять відомості про дату отримання у власність внеску в статутному капіталі виплачує дивіденди організації або депозитарних розписок, а також інформацію про вартість придбання відповідного права. Такими документами є: договори купівлі-продажу або міни, рішення про розміщення емісійних цінних паперів, передавальні акти, свідоцтва про держреєстрацію фірми, плани приватизації, рішення про випуск цінних паперів та звіти про підсумки емісії, контракти і рішення про реорганізацію, ліквідаційні (розділові) баланси, виписки по рахунку «депо» і т. д.

У листі від 9 червня 2008 р. № 03-03-06/2/68 фахівці Міністерства фінансів вказали, що платнику податків, який має право на застосування «нульової» ставки, крім усього іншого, слід представити також і папери, які підтверджують, що перераховані вище документи були пред'явлені до інспекції або податковому агенту. Примітно, що головний податковий закон подібної вимоги не містить.

Зверніть увагу: якщо виступаючі документальним підтвердженням папери складені іноземною мовою, їх необхідно перевести на російську мову і легалізувати.

Доходи фізичних осіб

Якщо дивіденди від участі в організаціях отримує фізична особа, то йому необхідно розрахуватися з бюджетом за допомогою ПДФО, ставки якого встановлюються статтею 224 Податкового кодексу. Відповідно до положень цієї норми, розплачуватися за отримані таким чином доходи доведеться як російським резидентам, так і не складовими дану категорію особам. Причому обчислення ПДФО в обох випадках буде здійснюватися за різними ставками.

Так, для податкових резидентів, якими в силу пункту 2 статті 207 Кодексу визнаються особи, фактично перебувають у Росії не менше 183 календарних днів протягом 12 наступних поспіль місяців, «дивідендний" ПДФО обчислюється за ставкою 9 відсотків (п. 4 ст. 224 НК ). Ті ж фізичні особи, які не є податковими резидентами нашої країни, розраховуються за отримані ними від вкладень в російський бізнес доходи за ставкою 15 відсотків (п. 3 ст. 224 НК).

До речі, на думку Вищого арбітражного суду, вказаною у визначенні від 10 квітня 2008 р. № 4537/08, суми, виплачені в розмірах, що перевищують дивіденди, пропорційні часткам акціонерів у статутному капіталі товариства, з метою обкладення ПДФО не визнаються дивідендами, а є іншими доходами фізособи і підлягають оподаткуванню за ставкою 13 відсотків. Аналогічної позиції дотримується і Міністерство фінансів в листі від 30 січня 2006 р. № 03-03-04/1/65. Логічно припустити, що у випадку з нерезидентами мова буде йти про 30-процентному ПДФО.

Розрахункові особливості

У силу пункту 3 статті 284 Кодексу розрахунок податку на прибуток з дивідендів має здійснюватися з урахуванням особливостей, передбачених статтею 275 цього закону. Відповідно до зазначеної норми фірма, яка отримує дивіденди від зарубіжних компаній, повинна самостійно сплачувати «прибутковий» податок (п. 1 ст. 275 НК). У всіх же інших випадках розрахунок, утримання та перерахування податку за неї буде здійснювати податковий агент, яким є що сплачує дивіденди фірма (п. 2, 3 ст. 275 НК).

Що стосується податку на доходи фізичних осіб, то в силу пункту 2 статті 214 Податкового кодексу, у разі його обчисленні також слід керуватися положеннями статті 275. При цьому виробляти дану процедуру повинні податкові агенти (російські фірми, які виплачують дивіденди). Про що нагадує і столичне УФНС у листі від 5 березня 2008 р. № 28-11/021770.

Іншими словами, якщо російська компанія отримує дивіденди від закордонної організації, то вона самостійно розраховує «прибутковий» податок виходячи із суми отриманого у такому вигляді доходу за відповідною «нульовий» або 9-процентної ставки (подп. 1, 2 п. 3 ст. 284 НК). Якщо ж наш співвітчизник виплачує дивіденди як закордонної фірмі або фізособі-нерезиденту, так і російським одержувачам, то він автоматично стає агентом з податку на прибуток або ПДФО відповідно.

Зверніть увагу: коли фірма виплачує дивіденди росіянам, розрахунок утримуваного для подальшого перерахування до бюджету податку повинен проводитися з використанням передбаченої пунктом 2 статті 275 Податкового кодексу формулою. А саме:

Н = К × Сн × (д – Д), де:

Н – сума податку, що підлягає утриманню (якщо в результаті розрахунків Н виявиться негативним, то сплачувати податок не потрібно);

К – відношення суми дивідендів, що підлягають розподілу на користь їх отримувачів, до загальної суми дивідендів, що підлягають розподілу податковим агентом;

Сп – відповідна податкова ставка (0 і 9 відсотків з податку на прибуток або 9 відсотків з ПДФО);

д – загальна сума дивідендів, що підлягає розподілу податковим агентом на користь всіх платників податків-одержувачів;

Д – загальна сума дивідендів, отриманих самим податковим агентом у поточному та попередньому звітних (податкових) періодах (за винятком підпадають під ставку 0 відсотків) до моменту їх розподілу на користь платників податків-одержувачів, за умови, що такі раніше не враховувалися при оподаткуванні прибутку за отриманим податковим агентом доходів у вигляді дивідендів.

У листі від 6 лютого 2008 р. № 03-03-06/1/82 чиновники Мінфіну вказали, що дивіденди, що підлягають розподілу на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток організацій або ПДФО, при визначенні показника «д» не враховуються. До таких доходів, зокрема, відносяться дивіденди по акціях, що знаходяться у власності Російської Федерації або її суб'єктів, а також виплати по акціях, що становлять майно ПІФів.

Що стосується розрахунку показника «Д», то, як пояснили відомчі чиновники, він повинен вироблятися з урахуванням дивідендів, отриманих самим податковим агентом, тобто за вирахуванням утриманого з них податку. Крім того, показник «Д» формується в тому числі і з дивідендів, отриманих від іноземних організацій (за винятком виплат, що обкладаються за ставкою 0 відсотків). Ці ж нюанси Мінфін продублював в більш пізньому листі від 19 лютого 2008 р. № 03-03-06/1/114.

«Спрощені» дивіденди

Особливої уваги заслуговує ситуація з виплатою дивідендів платникам податків, які застосовують УСН. Так, ще в листі Федеральної податкової служби від 3 серпня 2006 р. № 02-6-10/55 зазначено, що компанія, яка здійснює виплату дивідендів спрощенцям, не є їх податковим агентом. Свою думку відомство обгрунтувало положеннями статті 346.11 Кодексу, згідно з якими дані спецрежімнікі не є платниками податку на прибуток та ПДФО. Мало того, ФНС пояснила, що самі спрощенці повинні розраховуватися з казною щодо «дивідендних» доходів згідно встановленим главою 26.2 Кодексу ставками (6 або 15 відсотків).

Сум'яття в дане питання внесли зміни статті 346.15 Податкового кодексу, введені законом від 17 травня 2007 р. № 85-ФЗ. Адже саме завдяки їм дивіденди, оподаткування яких здійснюється податковим агентом, не повинні враховуватися при визначенні спрощених доходів. Одночасно, у статтях 214 і 275 Кодексу ніяких згадок про спецрежімніках не міститься, а, крім того, звільнення спрощенців від податку на прибуток ніхто не відміняв. Однак ця обставина не завадило Мінфіну заявити в листі від 10 квітня 2008 р. № 03-04-06-01/79, що організації – податкові агенти при виплаті дивідендів спрощенцям зобов'язані утримувати з них податки, так само як з платників ПДФО та податку на прибуток.

З 2009 року дане протиріччя буде дозволено новою редакцією Податкового кодексу. Так, відповідно до внесених законом від 22 липня 2008 р. № 155-ФЗ поправками, звільнення спрощенців від обов'язку сплачувати податок на прибуток не діє в частині доходів, які оподатковуються за «дивідендним» ставках (тобто 0 і 9 відсотків). Та ж ситуація і з дивідендами фізичних осіб: застосування підприємцями ССО не позбавить їх від необхідності сплачувати ПДФО за ставкою 9 відсотків (п. 6 ст. 1).