Облік витрат на мобільний зв'язок

Стільникові телефони настільки міцно увійшли в наше життя, що багато хто навіть уявити собі не можуть, як обійтися без цього помічника хоча б день. Однак бухгалтерові компанії, яка використовує це благо цивілізації в службових цілях, перш ніж вартість послуг мобільного зв'язку віднести на витрати, належить їх обгрунтувати Мінфін рекомендує …

Ads

Отже, фірма уклала договір про надання та обслуговування телефонних номерів (sim-карт), які встановлені на мобільні телефони і використовуються ними в службових цілях. Але чи має компанія право врахувати вартість «сімок» й оплачені рахунки за переговори при обчисленні податку на прибуток?

Згідно з підпунктом 25 пункту 1 статті 264 Податкового кодексу в складі інших витрат організації можуть бути враховані витрати на придбання послуг стільникового зв'язку. Природно, такі витрати повинні бути економічно обгрунтованими і документально підтвердженими (п. 1 ст. 252 НК). У листі Мінфіну від 5 червня 2008 року № 03-03-06/1/350 йдеться про те, що для визнання «мобільних» витрат як витрати в першу чергу доведеться оформити перелік посад працівників, яким у силу виконуваних ними, необхідне використання стільникового зв'язку. Даний перелік має затвердити керівник фірми. Також знадобиться договір з оператором на надання послуг зв'язку та деталізовані рахунки оператора зв'язку. При цьому критерієм економічної обгрунтованості таких витрат буде необхідність працівника відповідно до встановлених посадовою інструкцією обов'язками використовувати мобільник у службових цілях. У зазначеному листі фінансисти відзначають, що при встановленні sim-карт на мобільні телефони співробітників компанії витрати на оплату рахунків будуть враховуватися в аналогічному порядку.

У більш ранньому листі від 27 липня 2006 року № 03-03-04/3/15 експерти Мінфіну акцентують увагу на тому, що у фірмі може бути встановлений ліміт витрат на використання стільникового зв'язку, перевищення якого підлягає відшкодуванню працівником за рахунок власних коштів. У цьому випадку перевищення встановленого ліміту буде враховуватися у складі інших витрат тільки після того, як співробітник відшкодує роботодавцю зазначені витрати. При цьому сплачується відшкодування буде враховуватися для цілей оподаткування в доходах від реалізації.

… А судді вказують

На жаль, для судової практики не є рідкістю суперечки між господарюючими суб'єктами та податківцями з приводу обгрунтованості «мобільних» витрат. Найбільш свіжий тому приклад – постанова ФАС Уральського округу від 19 червня 2008 року № Ф09-4399/08-С3 у справі № А07-16759/07.

У кращих традиціях жанру приводом для розгляду стали результати виїзної податкової перевірки діяльності юрособи. За підсумками контрольних заходів ИФНС визнала неправомірним віднесення фірмою до складу витрат витрат за договором про надання послуг бездротового телефонного зв'язку (СДМА). Ревізори взяли каральне рішення через те, що у компанії в місці надання послуг були відсутні зареєстровані підрозділу або філії, а також не були представлені договори оренди нежитлового приміщення. Крім того, виробничий характер витрат з придбання послуг стільникового зв'язку не було підтверджено.

Однак служителі Феміди дотримувалися іншої думки з даного питання. Для початку арбітри нагадали учасникам процесу, що Кодексом не встановлено перелік документів, які підлягають оформленню при здійсненні платником податку тих чи інших видаткових операцій. Головний податковий документ не пред'являє будь-яких спеціальних вимог до їх оформлення (заповнення). Вирішення питання про можливість обліку тих чи інших витрат з метою оподаткування прибутку залежить від того, чи підтверджують наявні у платника податків документи факт здійснення заявлених ним витрат чи ні.

У ході розгляду суд встановив наступне: витрати організації на послуги телефонного зв'язку документально підтверджені і зроблені для здійснення діяльності, спрямованої на одержання доходу. Доказів зворотного, так само як і витрачання зазначених коштів в особистих цілях працівників товариства, інспекція не представила. А тому суд визнав спірні витрати обгрунтованими. Як результат, претензії податківців були визнані незаконними.

Дуже цікавий висновок міститься в постанові ФАС Північно-Західного округу від 19 листопада 2007 року по справі № А42-5798/2006 – наявність деталізованих рахунків оператора зовсім не обов'язково. Арбітри повідомили, що витрати і їх зміст (виробнича спрямованість) можуть підтверджуватися договорами, актами, рахунками, платіжними та іншими документами. Перелік наданих компанією документів містив, зокрема, накази, рахунки-фактури, платіжні доручення, а також авансові звіти відповідальних співробітників. Крім того, стільникові телефони значилися на балансі організації.

Бухгалтерський облік

Найчастіше розрахунки з оператором зв'язку виробляються на умовах 100-процентної передоплати. У такому разі аванс, що перераховується оператору, не визнається витратою організації і враховується у складі дебіторської заборгованості на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Про це йдеться в ПБО 10/99 «Витрати організації» (затверджено наказом Мінфіну від 6 травня 1999 р. № 33н) та Інструкції щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій (затверджена наказом Мінфіну від 31 жовтня 2000 р. № 94н ).

Витрати організації на оплату послуг зв'язку, обумовлених виробничою діяльністю, відносяться до витрат по звичайних видах діяльності і приймаються до бухгалтерського обліку в сумі, що дорівнює їх вартості (п. п. 5, 6 ПБУ 10/99). Отримавши від оператора рахунок, компанія фіксує відповідну величину своїх витрат з оплати послуг зв'язку. Також в обліку відображається заборгованість співробітника з оплати розмов в особистих цілях (у разі її наявності).

Приклад

Фірма в липні 2008 року отримала деталізований рахунок і рахунок-фактуру за послуги стільникового зв'язку, надані їй у червні 2008 року, на суму 3540 рублів, у тому числі ПДВ – 540 руб. З даної суми вартість послуг, що належать до особистих розмов працівника, за яким закріплений корпоративний номер телефону, склала 708 рублів (з урахуванням ПДВ – 108 руб.). Розрахунки з оператором зв'язку виробляються на умовах 100-процентної передоплати. Працівник компенсує вартість послуг стільникового зв'язку шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу організації. В обліку будуть зроблені такі проводки:

Дебет 26 Кредит 60

– 2400 руб. = (3540 руб. – 708 руб. – (540 руб. – 108 руб.)) – Відбита вартість послуг телефонного зв'язку;

Дебет 26 Кредит 60

– 708 руб .- відображена заборгованість працівника за особисті розмови;

Дебет 26 Кредит 60

– 432 руб. = (540 руб. – 108 руб.) – Відображено ПДВ з вартості послуг стільникового зв'язку, використаних у виробничій діяльності;

Дебет 26 Кредит 60

– 432 руб .- прийнятий до відрахування ПДВ;

Дебет 26 Кредит 60

– 708 руб. – Погашена заборгованість працівника за особисті розмови.