Модернізація – три відповіді фінансистів

У запропонованій увазі читачів статті порушені деякі моменти, пов'язані з модернізацією основних засобів, що хвилювали останнім часом платників податків. Мінфін люб'язно роз'яснив спірні ситуації. Отже, на порядку денному три листи головного фінансового відомства країни Модернізуємо неамортізіруемое майно (лист № 1)

Ads

Буває, що організації «обзаводяться» майном невисокою (менше 20 000 руб.) Вартості (наприклад, основним засобом, що було у використанні). Зрозуміло, що в подібних випадках (незалежно від подальшого терміну служби такого придбання) платник податків спише його до витрат одноразово (пп. 3 п. 1 ст. 254 НК РФ), посколь-ку воно (майно) не належить до амортизується. (Нагадаємо, в силу п. 1 ст. 256 НК РФ амортизируемим визнається майно зі строком за-лезни використання більше 12 місяців і первісною вартістю більше 20 000 руб.).

Дуже добре. А як бути, якщо раптом це майно буде модернізовано, та ще й на значну суму (вартість модернізації може значно перевищувати первісну вартість майна)?

До 2007 року контролери дотримувалися думки: якщо після модернізації загальна вартість основного засобу перевищить 20 000 руб., Воно переходить до складу майна, що амортизується. Іншими словами, капітальні витрати на модернізацію будуть списуватися шляхом її нарахування.

Однак тепер позиція контролерів змінилася, про що свідчать колишні і нинішній послання Мінфіну. У Листі від 25.03.2010 № 3 березня 06/1/173 фінансисти зазначили: витрати на модернізацію основних засобів первісною вартістю менш 20 000 руб., Вартість яких списана для цілей оподаткування одноразово у складі матеріальних витрат, також підлягають включенню до складу поточних витрат податкового (звітного) періоду.

Економічно обгрунтовані і документально підтверджені витрати на модернізацію (реконструкцію, технічне переозброєння) такого майна, на нашу думку, можуть бути в повному обсязі враховані для цілей оподаткування прибутку в складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією.

А як щодо строків корисного використання (лист № 2)?

Отже, первісна вартість основного засобу після його модернізації може змінитися (п. 2 ст. 257 НК РФ). А як йдуть справи з терміном корисного використання (СПІ) модернізованого об'єкта?

У силу абз. 2 п. 1 ст. 258 НК РФ платник податків має право збільшити СПИ, проте (зверніть увагу) тільки в межах термінів, які ус-новлений для тієї амортизаційної групи, в яку раніше було включено основний засіб (п. 1 ст. 258 НК РФ).

У зв'язку з цим при застосуванні лінійного методу нарахування амортизації виникає питання: виходячи з якої норми амортизації та вартості основного засобу потрібно нараховувати амортизацію після модернізації?

Якщо слідувати п. 2 ст. 259.1 НК РФ буквально, то суму нарахованої за місяць амортизації слід визначати виходячи з первісної (відновної) вартості основного засобу і норми амортизації, розрахованої на підставі повного терміну корисного використання цього об'єкта (в тому числі збільшеного в результаті модернізації).

Іншими словами, залишкова вартість та СПІ тут не застосовуються.

Але якщо після модернізації об'єкта термін його корисного використання не збільшиться, то після закінчення цього терміну ОС буде замортизовано не до кінця. У цьому випадку, говорить Мінфін (Лист від 29.03.2010 № 3 березень 06/1/202), організація продовжить (після закінчення СПИ) нараховувати амортизацію за колишньою нормі і включати дані суми до податкових витрати по ОС до повного списання вартості об'єкта.

Зверніть увагу

Представлена позиція суперечить Податковому кодексу, згідно з п. 1 ст. 258 якого, якщо збільшення СПИ об'єкта не сталося, при обчисленні амортизації платник податків враховує термін, що залишився корисного використання. Іншими словами, для подібних випадків у НК РФ прописаний спеціальний порядок, відповідно до якого можна розрахувати суму амортизаційних відрахувань виходячи із залишкової вартості об'єкта і залишився СПИ. До того ж такий підхід підтримують і деякі арбітражні суди, роблячи висновок: платник податків має право нараховувати амортизацію виходячи із залишкової вартості ОС, збільшеної на суму витрат на модернізацію, і залишився СПИ (див., наприклад, Постанова ФАС ПО від 17.07.2007 № А49- 998/07 (залишено в силі Ухвалою ВАС РФ від 22.11.2007 № 14740/07)).

На наш погляд, вказаний алгоритм можна застосовувати і тоді, коли залишився СПИ збільшився в результаті модернізації. Однак правомірність такого підходу, ймовірно, доведеться доводити в суді.

Приклад.

У лютому 2009 р. організація ввела в експлуатацію вантажний автомобіль первісною вартістю 400 000 руб. (Третя амортизаційна група). З наступного місяця (березень 2009 р.) вона почала списувати до витрат первісну вартість основного засобу (п. 4 ст. 259.1 НК РФ). Строк корисного використання ОС визначений організацією в 40 міс. У грудні 2009 р. на автомобіль встановлений маніпулятор, в результаті чого покращали його технічні характеристики. Загальні витрати на модернізацію склали 160 000 руб. Строк корисного використання автомобіля при цьому не змінився.

З березня по грудень 2009 року (10 міс.) Розмір щомісячних амортизаційних відрахувань складе 10 000 руб. (400 000 руб. / 40 міс.).

Залишкова вартість ОЗ на початок січня 2010 року – 300 000 руб.

(400 000 руб. – 10 000 руб. X 10 міс.).

У результаті проведеної в грудні 2009 року модернізації первісної вартості ОС збільшиться і буде дорівнює 460 000 руб., а щомісячні амортизаційні відрахування (починаючи з січня 2010 року) складуть 11 500 руб. (460 000 руб. / 40 міс.).

Таким чином, до закінчення строку корисного використання організація віднесе на витрати тільки 445 000 крб. (10 000 руб. X 10 міс. + 11 500 руб. X 30 міс.). Частину, що залишилася витрат на придбання і модернізацію основного засобу в розмірі 15 000 руб. (460 000 – 445 000) організація врахує після закінчення терміну корисного використання ОС.

Провели модернізацію – отримали майно (лист № 3)

У результаті проведення модернізації основних засобів організації нерідко отримують майно, яке можна використовувати в подальшому. Як враховуються такі матеріальні цінності з метою податку на прибуток?

Мінфін зазначає, що, оскільки перелік позареалізаційних доходів, встановлений ст. 250 НК РФ, є відкритим, платників-щики, які стали «щасливими володарями» матеріально-виробничих запасів, що утворилися при модернізації, повинні визнати отриманий дохід. Ну, допустимо. Однак (що вже не зовсім зрозуміло) у разі реалізації зазначеного майна або його подальшого використання у виробництві оподатковувану базу зменшити не можна.

На думку Мінфіну (Лист від 17.02.2010 № березні 2003 06/1/75), відповідно до п. 2 ст. 254 НК РФ у витрати включається лише вартість МПЗ у вигляді майна, виявленого при інвентаризації або отриманого при демонтажі і розбиранні виведених з експлуатації основних засобів, а також при їх ремонті. А ось про матеріали, отримані при модернізації, тут нічого не сказано. Тому, панове платники податків, не спокушайтеся.

У той же час не можна не відзначити, що є й інший підхід до розв'язуваної проблеми. Справа в тому, що перелік матеріальних витрат, наведений у п. 1 ст. 254 НК РФ, є відкритим, і це дає можливість включити в нього (у разі використання отриманого при модернізації майна у виробництві) раніше враховану в доходах вартість запасів.

При продажу зазначеного майна можна міркувати таким чином. На підставі пп. 2 п. 1 ст. 268 НК РФ дохід від реалізації іншого майна можна зменшити на суму витрат, передбачених п. 2 ст. 254 НК РФ. Згідно з цією нормою у витратах враховується вартість майна, отриманого при демонтажі, розбиранні та ремонті основних засобів. Так як люди в результаті модернізації матеріальні цінності утворюються і при демонтажі основного засобу, дохід від їх продажу можна зменшити на раніше враховану в доходах суму на підставі пп. 2 п. 1 ст. 268 і п. 2 ст. 254 НК РФ.

Проте (майте на увазі) думка, що йде врозріз з позицією контролерів, може привести організацію до суду.