Коефіцієнти на ОС: перехідні положення

До недавнього часу вважалося, що норма амортизації визначається на дату введення об'єкта в експлуатацію і не може бути змінена протягом усього терміну його амортизації, навіть якщо в законодавство були внесені які б то не було поправки. Однак фахівці Мінфіну вирішили, що це правило «працює» далеко не завжди

Ads

У відношенні деяких основних коштів компанії можуть застосовувати до основної норми амортизаційних відрахувань спеціальні підвищувальні та знижуючі коефіцієнти. З початку 2009 року порядок застосування даних коефіцієнтів регулюється новою статтею Податкового кодексу – 259.3.

Процес прискорення

При застосування підвищувальних коефіцієнтів компанії отримують можливість прискорити списання вартості основних засобів через амортизаційні відрахування. Справа ця суто добровільна, тобто скористатися даним правом чи ні, вирішувати керівництву організації. Згідно зі статтею 259.3 Кодексу організації можуть розраховувати амортизацію із застосуванням спеціального коефіцієнта, але не більше 2, в наступних випадках:

  • при експлуатації основних засобів в умовах агресивного середовища і (або) підвищеної змінності;
  • при використанні власних ОС сільськогосподарськими організаціями промислового типу (птахофабрики, тваринницькі комплекси, зверосовхози, тепличні комбінати);
  • при використанні ОС компаніями, які мають статус резидента промислово-виробничої або туристично-рекреаційної особливої економічної зони.

У відношенні амортизованих основних засобів, задіяних тільки в науково-технічної діяльності, а також при отриманні (передачі) подібних об'єктів за договором лізингу, Кодекс дозволяє застосувати підвищувальний коефіцієнт, який не повинен перевищувати 3.

Нескладно помітити, що випадки застосування підвищувальних коефіцієнтів залишилися точно такими ж, які діяли і в 2008 році. Однак без поправок все-таки не обійшлося. Стосуються вони, в першу чергу, основних засобів, переданих за договором фінансової оренди (лізингу) та відносяться до першої – третьої амортизаційних групах. За таких об'єктів тепер не можна застосовувати спеціальний коефіцієнт незалежно від того, який метод нарахування амортизації організація закріпила у своїй обліковій політиці. Нагадаємо, що раніше було заборонено подібним чином прискорювати списання ОЗ, тільки якщо амортизація по них нараховувалася нелінійним способом. У зв'язку з цим виникає резонне запитання: чи вправі компанія продовжити застосовувати даний коефіцієнт, якщо в минулому році він був на цілком законних підставах задіяний в розрахунках, а договір лізингу плавно перетік на поточний рік?

Представники Мінфіну не раз вказували на те, що купується організацією майно враховується для цілей оподаткування прибутку відповідно до того порядку, який діяв на момент введення даного майна в експлуатацію (лист Мінфіну від 3 листопада 2007 р. № 03-03-06 / 1 / 767). Проте з якоїсь причини чиновники вирішили змінити свою позицію. У листі від 5 грудня 2008 р. № 03-03-06/1/677 представники відомства заявили, що починаючи з 1 січня 2009 року спеціальний підвищувальний коефіцієнт (не вище 3) не застосовується щодо ОС, що є предметом договору лізингу, що відносяться до першої – третьої амортизаційних групах, незалежно від методу нарахування амортизації. Благо з даної формулювання можна зробити висновок, що хоча б не треба перераховувати амортизаційні відрахування за минулі періоди, оскільки заборона набула чинності лише 1 січня поточного року.

Гра на пониження

У більшості випадків застосування понижувальних коефіцієнтів видається не дуже доцільним, оскільки воно передбачає продовження терміну корисного використання, встановленого Класифікацією, з метою оподаткування прибутку (лист Мінфіну від 2 квітня 2008 р. № 03-03-06/2/34). На добровільних засадах, напевно, дані коефіцієнти стали б використовувати тільки компанії, які мають на меті кілька «прикрасити» свої фінансові показники і збільшити вартість чистих активів. Грубо кажучи, при зменшенні розміру амортизаційних відрахувань відповідно скорочуються витрати, а отже, автоматично збільшується база з податку на прибуток.

Варто зазначити, що такий «краси» можна домогтися в рамках бухобліку, оскільки показник «чисті активи» розраховується за даними бухгалтерського саме, а не податкового обліку. Напевно, керуючись тим, що застосування понижувальних коефіцієнтів невигідно платникам податків, законодавці свого часу вирішили не давати їм права вибору, як у випадку з підвищують коефіцієнтами. Так, згідно з положенням пункту 9 статті 259 Податкового кодексу (у редакції, що діяла до 1 січня 2009 р.) по легкових автомобілях і пасажирським мікроавтобусів, які мають початкову вартість відповідно більше 600 000 рублів і 800 000 рублів, до основної норми амортизації в обов'язковому порядку слід застосовувати коефіцієнт 0,5.

З 1 січня, як вже було сказано раніше, з метою застосування спеціальних коефіцієнтів потрібно керуватися положеннями статті 259.3 Кодексу. При цьому хоч би не було згадки про понижуючих коефіцієнтах в даній нормі не міститься. У листі від 9 жовтня 2008 р. № 03-03-06/1/573 представники Мінфіну відзначили, що цей факт зовсім не означає, що ті компанії, які свої авто ввели в експлуатацію до початку 2009 року, можуть збільшити амортизаційні відрахування. Мовляв, відповідно до пункту 3 статті 259 Кодексу нарахування амортизації здійснюється відповідно до норми амортизації, певної для даного об'єкта виходячи з його строку корисного використання. Це означає, що норма амортизації визначається раз і назавжди на дату введення об'єкта в експлуатацію і не може бути змінена протягом усього терміну його амортизації. Іншими словами, нічого радіти, нараховують-ка амортизацію в колишньому порядку, що, до слова сказати, дуже навіть в інтересах бюджету.

Разом з тим фінансистам волею-неволею довелося передумати. У Законі від 22 липня 2008 р. № 158-ФЗ, завдяки якому в Податковому кодексі з'явилася стаття 259.3, дійсно, дана проблема не порушена, тобто ніяких особливостей для цього випадку в ньому не передбачено. Однак завдяки Закону від 26 листопада 2008 р. № 224-ФЗ все встало на свої місця. Їм було доповнено Закон від 5 серпня 2000 р. № 118-ФЗ статтею 27.2, яка говорить: «організації, які застосовували до основної норми амортизації спеціальний коефіцієнт 0,5 щодо легкових автомобілів і пасажирських мікроавтобусів, які мали початкову вартість відповідно більше 600 000 рублів і 800 000 рублів, з 1 січня 2009 року зазначений коефіцієнт не застосовують ». Таким чином, платники податків можуть святкувати свою маленьку перемогу. Тепер незалежно від того, коли були введені в експлуатацію дорогі авто, застосовувати коефіцієнт не потрібно. До речі кажучи, це визнав і Мінфін (лист від 5 грудня 2008 р. № 03-03-06/1/677).