Інтернет-торгівля в податковому обліку

В умовах шаленого ритму життя і постійної зайнятості можливість зробити покупку не виходячи з дому стає особливо цінною для споживача. А якщо є попит, то обов'язково знайдеться і пропозиція, тим більше що з часом все більшу кількість людей отримують доступ до Інтернету, а значить і до «віртуальних» магазинах. Залишається розібратися в особливостях оподаткування «електронних» продажів В. Постнова,

Ads

експерт «Федерального агентства фінансової інформації» Продавцю, як і покупцеві, використання інтернет-магазинів обіцяє чимало переваг. По-перше, віртуальна торгівля дозволяє значно скоротити витрати комерсанта: не потрібно купувати чи орендувати торгові площі та обладнання; не потрібно великої кількості робочої сили, що дозволяє зменшити витрати на оплату праці. По-друге, компанії, що знизили свої витрати, мають можливість встановити більш привабливі ціни, ніж їхні конкуренти, тим самим збільшивши обсяг продажів.

Правда наявність таких значущих переваг і відмінностей інтернет-торгівлі від звичайних роздрібних магазинів накладає певний відбиток на оподаткування такого виду діяльності.

Який режим вибрати?

Торгівля через віртуальні магазини найчастіше носить «штучний» характер. Але чи можна вважати її «роздробом» і переводити на сплату ЕНВД?

Податковий кодекс визначає роздрібну торгівлю як підприємницьку діяльність, пов'язану з реалізацією товарів на підставі договорів роздрібної купівлі-продажу (ст. 346.27 НК). Виходячи з цього визначення, продаж через мережу Інтернет, можна віднести до «роздробі». Однак одного факту ведення такої торгівлі для виникнення у платників податків обов'язку зі сплати ЕНВД недостатньо. Як відзначають представники Мінфіну в листі від 27 січня 2009 року № 03-11-06/3/11, однією з умов для перекладу подібної діяльності на «вмененку» є її здійснення через об'єкти стаціонарної або нестаціонарної торгової мережі, перелічені у підпунктах 6 і 7 пункту 2 статті 346.26 Податкового кодексу, а саме:

  • через магазини і павільйони з площею торгового залу не більше 150 кв. метрів;
  • через кіоски, намети, лотки і інші об'єкти стаціонарної торгової мережі, що не має торгових залів, або через об'єкти нестаціонарної торгової мережі.

При доставці додому товару, замовленого в інтернет-магазині, місце його отримання та оплати не можна віднести до поняття «торговий зал», «намет», «лоток» або до інших об'єктів організації торгівлі.

У той же час, вказують експерти Мінфіну в листі від 13 квітня 2004 року № 04-05-11/50, приміщення офісу організації, де здійснюється збір замовлень, також не можна розглядати як об'єкт стаціонарної або нестаціонарної торгової мережі, оскільки воно не є місцем , використовуваним для здійснення операцій купівлі-продажу.

Тому застосовувати по відношенню до розглянутій діяльності «поставлений» режим оподаткування платник податків не зможе. Однак у нього є вибір: скористатися правом переходу на спрощену систему (при дотриманні певних умов) або залишитися на загальному режимі.

Витрати на сайт

Для того щоб почати торгувати через Інтернет, компанії необхідно, перш за все, мати сайт, де буде розміщуватися вся інформація про що продаються товари та способи його замовлення. При цьому цілком природно, що організації доведеться трохи витратитися на його створення, і вже тим більше очевидно, що такі витрати вона захоче списати до складу витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток. У залежності від того, володіє компанія винятковими правами на сайт чи ні, зробити це можна двома способами.

Спосіб перший – виключне право на сайт належить фірмі. У такому випадку в податковому обліку він буде відображатися як нематеріальний актив. Природно, для цього не слід забувати і про інші вимоги, перелічених у пункті 3 статті 257 Податкового кодексу. Зокрема, мова йде про використання цього активу протягом тривалого часу (понад 12 місяців), про його здатність приносити економічні вигоди і наявності належно оформлених документів, що підтверджують існування цього активу.

При цьому витрати на створення сайту враховуються при оподаткуванні прибутку через механізм амортизації. Якщо компанія застосовує метод нарахування, то суми нарахованої амортизації визнаються як витрати щомісячно (п. 3 ст. 272 НК). А от якщо вона використовує касовий метод визнання доходів і витрат, то сума амортизації нараховується за звітний або податковий період. Причому амортизуватися буде тільки повністю оплачений сайт, який вже використовується для здійснення підприємницької діяльності (подп. 2 п. 3 ст. 273 НК).

Потрібно відзначити, що почати нарахування амортизації компанія зможе лише з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому інтернет-сайт був введений в експлуатацію (п. 2 ст. 259 НК).

Спосіб другий – виключне право на підтримку сайту у фірми відсутня. Тоді витрати на створення сайту будуть враховуватися в складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією (ст. 264 НК). Списуватися такі витрати повинні рівномірно протягом встановленого терміну використання сайту (лист Мінфіну від 4 квітня 2007 р. № 03-03-06/2/61).

Мало товар продати – його доставити потрібно

Ще однією важливою і значущою статтею витрат інтернет-продавця є витрати на доставку товарів покупцеві. Тут можливі два варіанти розвитку подій.

По-перше, доставку може здійснювати власна кур'єрська служба. У цьому випадку витрати на проїзні квитки для кур'єрів і їх зарплата враховуються у складі витрат на оплату праці (п. 3 ст. 255 НК, лист Мінфіну від 29 серпня 2006 р. № 03-03-04/1/642). При наявності автомобілів, які використовуються для доставки товарів клієнтам, витрати на їх ремонт та паливо включаються до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією (подп. 11 п. 1 ст. 264 НК).

По-друге, продавець може скористатися послугами сторонньої кур'єрської служби. Оплата таких послуг буде включатися до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією (подп. 49 п. 1 ст. 264 НК). Туди ж слід включити і плату за поштову доставку товарів (подп. 25 п. 1 ст. 264 НК).

Надійшла грошик

Інтернет-магазини можуть надавати своїм клієнтам право вибору одного з трьох варіантів оплати продукції.

По-перше, заплатити за сподобався товар можна готівкою при отриманні свого замовлення у кур'єра. Особливість подібного розрахунку полягає в тому, що віртуальний продавець передає накладну і касовий чек разом з кур'єром, то є чек вибивають заздалегідь, до того як відбудеться оплата товару. А як бути, якщо клієнт відмовився від покупки? У цьому випадку касовий чек анулюють, а денну виручку коригують на його суму.

По-друге, оплатити покупку клієнт може з використанням банківської картки. Для цього у організації, якій належить інтернет-магазин, повинен бути відкритий відповідний рахунок в банку, на який покупці і будуть перераховувати гроші. Правда послуга ця для віртуальних торговців не безкоштовна. За переказ грошових коштів банк візьме винагороду, яку компанія повинна буде відобразити у складі позареалізаційних витрат, не пов'язаних з виробництвом та реалізацією (подп. 15 п. 1 ст. 265 НК).

По-третє, розплатитися за бажаний товар клієнт може «електронними грошима». Правда тут, як і в попередньому випадку, без посередника не обійтися. Інтернет-магазину доведеться укласти договір з «гарантійним агентством», яке сформує для продавця «електронний гаманець», куди і будуть надходити гроші від покупців. Однак за переказ грошових коштів в електронній платіжній системі гарантійне агентство візьме комісійну винагороду. Його суму власник інтернет-магазину зможе включити до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом або реалізацією (подп. 25 п. 1 ст. 264 НК).

Коли визнати дохід?

Виручка від реалізації самостійно вироблених або придбаних раніше товарів визнається доходом платника податків з метою обчислення податку на прибуток (п. 1 ст. 249 НК).

Відзначимо, що в силу специфіки діяльності за допомогою «електронних» продажів плата за товар, реалізований через віртуальний магазин, може надійти в касу на наступний день після передачі замовлення покупцеві. Наприклад, це можливо, якщо клієнт оплачує свою покупку при отриманні через кур'єра, а останній здає гроші в касу тільки на наступний день. Тому особливо важливо враховувати особливості визначення дати, коли продавець повинен визнати отриманий ним дохід.

При цьому якщо організація використовує метод нарахування, то датою визнання доходів від реалізації буде вважатися момент передачі товару покупцеві (п. 1 ст. 39 НК). Коли ж продавець використовує касовий метод, датою отримання доходу від реалізації товарів через інтернет-магазин слід вважати день надходження коштів на рахунки в банках або в касу (п. 2 ст. 273 НК).