«Атипова» первинка і податкові витрати

Податкове законодавство передбачає, що будь-яка господарська операція повинна бути оформлена документально. При цьому далеко не завжди можна скористатися типовими бланками – для деяких випадків їх просто немає. У таких ситуаціях розробку «первинки» бухгалтери змушені брати у власні руки і … відбиватися від претензій податківців у суді Будь-які прийняті у зменшення бази по податку на прибуток витрати зобов'язані бути обгрунтованими і документально підтвердженими. Цей відомий всім бухгалтерам постулат прописаний в статті 252 Податкового кодексу. Приведено в цій статті і пояснення. Так, під обгрунтованими витратами розуміються економічно виправдані витрати, оцінка яких виражена в грошовій формі. Документальне підтвердження припускає, що всі прийняті витрати фірми оформляються відповідно до законодавства. Здавалося б, нічого складного в цих правилах немає. Тим не менш, як це часто і буває, трактуються дані положення Кодексу фірмами і перевіряючими часто по-різному. Причому тезу, що стосується документального оформлення операцій, викликає мало не більше дискусій, ніж досить умовне поняття економічної виправданості витрат. Одним з недавніх прикладів такої «нестиковки в думках» стала постанова ФАС Центрального округу від 13 жовтня 2008 року у справі № А08-400/08-25.

Ads
Історія однієї перевірки

Став вже «класикою жанру» приводом для даного розгляду стали результати виїзної податкової перевірки, яку контролери провели в якійсь бєлгородської компанії. Об'єктом уваги податківців стали, як це і водиться, останні три роки діяльності фірми. Результат – цілий список порушень практично по всіх основних податках. Природно, не обійшлося і без залучення до відповідальності за статтею 122 Податкового кодексу – за несплату «своїх» податків, а крім того, по статті 123 Кодексу – за невиконання обов'язків податкового агента.

Як неважко здогадатися, претензії податківців здебільшого зводилися до некоректного (на їхню думку) оформленню видаткових операцій. Причому мова про відсутність тих чи інших первинних документів не йшла. Нарікання викликали деякі з наявних актів, платіжних доручень, договорів і т. д.

Суть проблеми

Грунт для подібного роду «податкового» конфлікту, як це не дивно, створюють положення Закону від 21 листопада 1996 року № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік». Згідно зі статтею 9 цього нормативного акту первинні облікові документи повинні бути оформлені на типових бланках, більшість з яких затверджені Росстатом. Операції, які залишилися не охопленими представниками цього відомства, документуються за допомогою бланків, розроблених самою фірмою. Правда, все той же Закон № 129-ФЗ вимагає, щоб розроблена самостійно форма містила встановлений перелік реквізитів.

У той же час Податковий кодекс вимог до оформлення первинних документів не містить. Своєрідним винятком є лише рахунок-фактура, який хоч і не відноситься безпосередньо до «первинці», служить свого роду документальним оформленням операцій, які обкладаються ПДВ. Самого ж вимоги оформляти ту чи іншу угоду з допомогою спеціально встановленої для цього форми, як було сказано вище, головний податковий документ країни не скасовує. Це, у свою чергу, і призводить до того, що будь-яка неточність у бланку документа податківцями розцінюється нітрохи не менш критично, ніж якщо б угода і зовсім не була оформлена документально.

Справи судові

Однак повернемося до розглянутого розгляду. Ознайомившись з рішенням інспекції, компанія спробувала оскаржити його деяку частину, котра стосується донарахування податку на прибуток і ПДВ, у вищій інстанції, однак безрезультатно. Втім здаватися на цьому керівництво організації не планувало і, так як на кону були досить значні суми, звернулося до суду. І не прогадав – служителі Феміди виявилися на стороні бізнесменів, повністю задовольнивши заявлені організацією вимоги.

Оскільки, як уже згадувалося вище, Податковим кодексом не встановлений чіткий перелік первинних документів та критерії їх оформлення для тих чи інших господарських операцій, при віднесенні витрат у зменшення податкової бази слід виходити з того, чи підтверджуються наявними документами зроблені витрати в принципі чи ні. Простіше кажучи, на думку суддів, умовою для обліку витрат для цілей оподаткування є можливість на підставі наявних паперів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично проведені. Звичайно ж, при цьому повинна враховуватися і виправданість прийнятих витрат. При цьому, як зазначили судді, економічна обгрунтованість понесених витрат визначається не фактичними доходами конкретного податкового періоду, а цілком допускає, в залежності від виду діяльності, отримання відповідної віддачі в майбутньому.