Аналітичний аспект дебіторської та кредиторської заборгованості

Бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки – основні форми звітності, по яких користувач може судити про фінансовий стан та ефективність діяльності підприємства. В умовах дефіциту на ринку кредитних ресурсів і високих ризиків неплатоспроможності боржників бухгалтерам слід звернути увагу на розкриття у звітності саме дебіторської та кредиторської заборгованості Відображення дебіторської та кредиторської заборгованості в балансі – предмет постійних консультацій і зауважень аудиторів. На жаль, цими показниками не завжди приділяється належна увага. Внесемо ясність.

Ads

Перш за все, дамо точне визначення термінам, що відображає стан розрахунків підприємства. Дебіторська заборгованість – це право вимагати від боржника виконання його зобов'язань, виражене у грошовій формі. Кредиторська заборгованість – зобов'язання боржника вчинити на користь іншої особи певні дії, наприклад: передати майно, виконати роботу, передати гроші тощо, виражене у грошовій формі.

Розкриття стану розрахунків з контрагентами передбачено в наступних рядках форми бухгалтерського балансу, рекомендованої Мінфіном:

230 «Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)»;

240 «Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)»;

520 «Інші довгострокові зобов'язання»;

620 «Кредиторська заборгованість».

Зверніть увагу, заборгованість, погашення якої очікується більш ніж через 12 місяців після звітної дати є довгостроковою. Терміни її виникнення або термін дії договору тут значення не мають.

Увага

Взаємозалік між зобов'язаннями за різними договорами одного контрагента можна проводити тільки за результатами підписання відповідної угоди. До тих пір, поки такої угоди немає, у підприємства є і відображається в балансі як дебіторська, так і кредиторська заборгованість.

Один з головних постулатів складання бухгалтерської звітності звучить так: в бухгалтерській звітності не допускається залік між статтями активів і пасивів, крім випадків, коли такий залік передбачено відповідними положеннями з бухгалтерського обліку (п. 34 ПБУ «Бухгалтерська звітність організації» (4 / 99), утв. наказом Мінфіну від 6 липня 1999 р. N 43н). Про це нескладному правилі поговоримо детальніше.

Коли контрагент один, а договорів багато

З одним контрагентом може існувати два договори, по одному з яких сальдо розрахунків дебетове, а по іншому – кредитове.

Практика аудиту показує, що дуже часто підприємства в своїй звітності занижують суми дебіторської та кредиторської заборгованості. Зокрема, в баланс потрапляє сальдо по рахунках розрахунків у розрізі контрагентів, ігноруючи дані аналітичного обліку «Договори».

Між тим, підприємство повинно вести аналітичний облік за кожним договором з контрагентом. Це твердження випливає з Федерального закону від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" (далі – «Закон про бухоблік»). Так основними завданнями бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації та забезпечення такою інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності (п. 3 Закону про бухоблік). Оскільки залік між статтями активів і пасивів неприпустимий, то в балансі повинна відбиватися заборгованість з урахуванням аналітичного обліку за кожним договором. Ігнорування аналітики «Договори» призводить до заниження як дебіторської, так і кредиторської заборгованості.

Розглянемо сказане на прикладі.

Приклад

У підприємства ТОВ «Світанок» укладено два договори з комісіонером ТОВ «Захід». Облік розрахунків з комісіонерами ведеться на рахунку 76 «Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами», з аналітикою за кожним договором (див. таблицю 1).

Станом на звітну дату за договором 1 комісіонер отримав виручку від покупця, але ще не перерахував комітенту: сальдо розрахунків у комітента за даним договором – дебетове.

За договором 2, навпаки, існує заборгованість перед комісіонером в частині агентської винагороди: сальдо розрахунків у комітента за даним договором – кредитове.

Таблиця 1. Аналітичний облік розрахунків з комісіонером за рахунком 76

Аналітика – Комісіонер ТОВ «Захід» / Дебет – 70 000 /

Аналітика – Договір 1 / Дебет-100000

Аналітика – Договір 2 / Кредит – 30 000

Взаємозалік між зобов'язаннями за різними договорами з комісіонером ТОВ «Захід» можна проводити тільки за результатами підписання угоди про залік зустрічних вимог. До тих пір, поки такої угоди немає, у комітента існує і відображається в балансі як дебіторська (100 000 рублів), так і кредиторська заборгованість (30 000 рублів).

Розрахунки з бюджетом

Об'єднання показників субрахунків розрахунків з бюджетом також призводить до спотворення звітності. Планом рахунків бухгалтерського обліку прямо передбачено, що аналітичний облік за рахунком 68 "Розрахунки за податками і зборами" ведеться за видами податків. Крім того, при підготовці звітності слід враховувати аналітику «Види платежів до бюджету» і «Бюджети». Переплата пені не зменшує суму податку, що підлягає до сплати в бюджет, поки такий взаємозалік не проведено податковою інспекцією. А недоїмка з податку на прибуток в один бюджет не погашає переплату в інший бюджет. У цьому випадку переплату слід відображати в активі, а недоїмку – в пасиві балансу.

Наведемо приклад.

Приклад 2

У підприємства на звітну дату існує переплата з податку на прибуток у федеральний бюджет і недоїмка до регіонального бюджету (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Аналітичний облік розрахунків з бюджетом за рахунком 68

Аналітика – Податок на прибуток / Кредит – 40 000

Аналітика – Федеральний бюджет / Дебет – 30 000

Аналітика – Регіональний бюджет / Кредит – 70 000

У цьому випадку в балансі потрібно відобразити суми дебіторської заборгованості 30 000 рублів і кредиторської заборгованості 70 000 рублів.

Розшифровка заборгованості

Форма бухгалтерського балансу, рекомендована Мінфіном, передбачає виділення з загальної суми заборгованості сальдо за тими видами розрахунків, які, як правило, становлять істотну величину. Так, в частині дебіторської заборгованості рекомендується виділити окремим рядком сальдо розрахунків з покупцями і замовниками, а в частині кредиторської заборгованості – показники розрахунків з постачальниками і підрядниками, заборгованості перед персоналом організації, перед державними позабюджетними фондами, заборгованості з податків і зборів.

Показник вважається істотним, якщо його нерозкриття може вплинути на економічні рішення зацікавлених користувачів, прийняті на основі звітної інформації. Рішення організацією питання, чи є даний показник істотно, залежить від оцінки показника, його характеру, конкретних обставин виникнення. Організація може прийняти рішення, коли істотною визнається сума, ставлення якої до загального підсумку відповідних даних за звітний рік становить не менше п'яти відсотків.

Має сенс також виділити окремим рядком суму створеного резерву по сумнівних боргах в разі її суттєвості. Крім очевидної корисності такої інформації для користувачів звітності, така вимога міститься в міжнародних стандартах (п. 35 МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів").

Забезпечення достовірності та прозорості звітності підвищує довіру до неї користувачів. Аналіз даних бухгалтерського балансу при коректному розкриття інформації про структуру та розмір заборгованості сприяє прийняттю ефективних рішень з управління розрахунками з дебіторами і кредиторами.