Акт про податкове правопорушення

Виявити факти, що свідчать про порушення податкового законодавства, податківці можуть не тільки у ході камеральної чи виїзної перевірки, але і в рамках інших контрольних заходів. Нещодавно Мінфін встановив термін, протягом якого ревізори повинні скласти акт у подібному випадку Податковий кодекс передбачає два порядки оформлення підсумків податкового контролю, які свідчать про податкові правопорушення. Перший з них регламентує документування результатів безпосередньо камеральної та виїзної перевірок (ст. 100 НК), другий – передбачений для випадків виявлення порушень в ході інших контрольних заходів (ст. 101.4 НК). Їм кореспондують і два порядку розгляду справ про порушення податкового законодавства (ст. 101, 101.4 НК).

Ads

За підсумками перевірки

Виходячи з прямої вказівки в головному податковому законі (п. 2 ст. 100.1 НК), до податкових правопорушень, провадження в яких може відбуватися тільки в порядку статті 101 Податкового кодексу, слід віднести:

  • грубе порушення правил обліку доходів і витрат і об'єктів оподаткування;
  • несплату або неповну сплату податку;
  • невиконання податковим агентом обов'язку з утримання або перерахуванню податків (ст. 120, 122, 123 НК).

Крім того, даний перелік цілком можна доповнити й таким проступком, як неподання податкової декларації (ст. 119 НК). Справа в тому, що фактично подібне правопорушення можна виявити лише при проведенні перевірки: камеральної – при здачі звітності з порушенням терміну; і виїзний, якщо декларація за наявності такого обов'язку не подана. Крім того, штраф за статтею 119 Податкового кодексу розраховується виходячи із суми податку, що підлягає сплаті (доплату) на підставі неподання декларації. Іншими словами, конкретний розмір податкової санкції в даному випадку можна визначити тільки в ході перевірки.

Поза «перевірочних» рамок

До порушень податкового законодавства, виявлення яких не пов'язане з проведенням податкових перевірок, перш за все, звичайно, слід віднести недотримання обов'язків, покладених Податковим кодексом на банки. Мова в даному випадку, безумовно, йде тільки про спеціальні правопорушення, прописаних в главі 18 Кодексу. Крім того, в дану категорію підпадає неподання на запит податківців відомостей про платника податків у рамках так званої раніше «зустрічній» перевірки (п. 2 ст. 126 НК). Ухилення від своїх податкових обов'язків свідка, експерта або перекладача, залучених до податкового контролю, також може розглядатися ревізорами тільки в порядку, передбаченому статтею 101.4 Податкового кодексу (ст. 128, 129 НК).

На стику

Тим часом розгляд досить великого числа податкових правопорушень може проводитися податківцями і тим і іншим способом, в залежності безпосередньо від обставин, при яких виявлено «проступок». У дану категорію можна включити:

  • порушення терміну постановки на податковий облік або ухилення від такого (ст. 116, 117 НК);
  • несвоєчасне подання відомостей про відкриття і закриття рахунку в банку (ст. 118 НК);
  • недотримання порядку володіння, користування і (або) розпорядження майном, на яке накладено арешт (ст. 125 НК);
  • неподання в установлений строк платником податків (податковим агентом) до інспекції документів та (або) інших відомостей, передбачених Кодексом та іншими актами законодавства про податки і збори (п. 1 ст. 126 НК);
  • порушення порядку реєстрації об'єктів грального бізнесу (ст. 129.2 НК).

Оформляємо і розглядаємо

За великим рахунком обидва порядку розгляду справ про податкові правопорушення досить схожі. Тим не менш необхідно враховувати, що правила, встановлені статтею 101.4 Податкового кодексу, є більш спрощеними і не так детально регламентовані.

При виявленні поза рамками податкової перевірки обставин, що свідчать про передбачені Кодексом податкових правопорушення інспектор повинен скласти акт, який підписується як їм самим, так і «провинилися» обличчям. У разі відмови останнього про це робиться відповідний запис.

В акті мають бути вказані документально підтверджені факти порушення законодавства про податки і збори, а також висновки і пропозиції посадової особи щодо усунення «огріхів» і застосування відповідних санкцій. Форма акту і вимоги до його оформлення затверджені наказом ФНС від 13 грудня 2006 р. № САЕ-3-06/860 @.

Відповідно до пункту 5 Вимог документ складається у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в інспекції, а інший вручається представникові компанії або ПБОЮЛ. Якщо у податківців є підстави припускати, що допущене податкове порушення має ознаки злочину, акт складається в трьох примірниках. Третій з них долучається до матеріалів, які направляються до органів внутрішніх справ для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Фірмі або підприємцю акт вручається під розписку або передається іншим способом, що свідчить про дату його отримання (п. 4 ст. 101.4 НК РФ). Якщо «провинився» ухиляється від отримання зазначеного документа, то з відповідною позначкою акт направляється йому поштою рекомендованим листом. Тоді датою вручення документу визнається шостий день з дня відправлення.

Протягом десяти днів з моменту отримання акту платник податків може представити свої заперечення по ньому. Втім, відсутність оних не позбавляє його права давати пояснення при розгляді акту та інших матеріалів податкового контролю, на яке відводиться десять днів з дати закінчення строку на подання заперечень (п. 7 ст. 101.4 НК).

За результатами розгляду акту та доданих до неї документів керівник податкового органу або його заступник виносять рішення або про залучення компанії до відповідальності, або про відмову в такому. На підставі першого з них платнику податків надсилається вимога про сплату пені і штрафу.

«Строковий» пробіл

Примітно, що Податковим кодексом не встановлений термін, протягом якого податківцями повинен бути складений акт про виявлення фактів, що свідчать про податкове правопорушення. Дана обставина, безумовно, невигідно платникам податків, оскільки порушення ревізорами даного терміну могло б стати однією з підстав для оскарження прийнятого згодом контролерами рішення. Але, як кажуть, не можна порушити непред'явленим вимоги.

Наприклад, скористатися тим, що в статті 101.4 НК термін на виявлення та оформлення податкових правопорушень не обмежений, податківці хотіли у справі, арбітром у якому виступив ФАС Волго-Вятського округу (постанова від 22 липня 2008 р. у справі № А43-493 / 2008-40-10). Правда, в даному випадку їм це не вдалося з тієї причини, що мова йшла про залучення платника податків до відповідальності за неподання декларації. У зв'язку з цим арбітри порахували, що розглядатися дане правопорушення повинно було в порядку статті 101 Податкового кодексу, а отже період, коли інспекція могла оштрафувати компанію, вже закінчився.

Між тим заповнити "терміновий" прогалину в статті 101.4 НК нещодавно взявся Мінфін. У листі від 22 січня 2009 року № 03-02-08-7 експерти відомства прийшли до висновку: якщо пунктом 1 статті 101.4 Кодексу термін складання розглянутого акта визначено подією виявлення фактів, які говорять про податкові правопорушення, то оформити його ревізори повинні не пізніше одного робочого дня з моменту їх виявлення. Залишається сподіватися, що податківці все ж візьмуть дані роз'яснення фінансистів на озброєння.